Липинський В’ячеслав

Політологічний словник

Липинський В’ячеслав (1882 – 1931)- український історик, політолог, громадсько-політичний діяч, випускник філософського факультету Краківського університету. Був організатором Української демократично-хліборобської партії, послом гетьманського уряду та УНР у Відні, одним із засновників “Українського Союзу хліборобів-державників”. Сформулював і обгрунтував доктрину українського консерватизму. Вважав, що для України була б найпринагіднішою спадкова монархія на чолі з гетьманом як символом української національної ідеї. Влада гетьмана має бути обмежена двома законодавчими палатами: нижчою – з’їздом рад поодиноких земель і вищою – Трудовою Радою держави. Липинський визначив основні підвалини української монархічної державності, особливо політичного режиму влади, яку назвав класократією. Це було своєрідним запереченням республіканської парламентської демократії. Суть класократії – у пануванні активної меншості – аристократії. Липинський пропонував обирати аристократію з різноманітних класів – хліборобського, промислового, купецького і фінансового, комунікативного, інтелігенції тощо. Дбав і наполягав на інтенсивній пропаганді консервативної ідеології, на підтримці хлібороба – власника. Головною умовою відновлення української державності вважав єдність і солідарність. Пропонував утворити міждержавний союз трьох Русей: Московської, Білоруської, Української. Найвідоміші твори: “Україна на переломі”, “Листи до братів-хліборобів”.

Головатий М. Ф. Соціологія політики. – К., 2003.

М. Головатий


Липинський В’ячеслав - Довідник з політології