Література і мистецтво
Тема 2. УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ
(1945 р. – початок 1950-х років)
§ 9. ПІСЛЯВОЄННЕ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ ТА КУЛЬТУРА
3. Література і мистецтво.
Радянська влада, контролюючи діячів культури, науки і освіти, прагнула охопити своїм пропагандистським впливом найширші верстви населення. Тому в повоєнні роки зростала кількість закладів культури: клубів, бібліотек, музеїв. У листопаді 1951 р. був відкритий перший український телевізійний центр у м. Києві.
Незважаючи на надмірну заідеологізованість, українська літературна проза
Микола Боголюбов
Микола Гамалія
О. Шовкуненко. Паволок. ( Фрагмент ). 1953 р.
Михайла Стельмаха “Велика рідня”, “Кров людська – не водиця”, “Хліб і сіль”, що були відзначені найвищими державними преміями. У цей час було видано поетичну збірку Андрія Малишка “Лірика”, поеми “Прометей”, “За синім морем”.
У 1950 р. на екрани республіки вийшов фільм “Тарас Шевченко” українського кінорежисера І. Савченка.
Художні
Продовжували творчу роботу композитори К. Данькевич, Б. Лятошинський, Ю. Мейтус.
Митці постійно перебували під тиском вимог так званого методу соцреалізму, який показував життя в прикрашеному вигляді. Типовим прикладом таких творів стали п’єси О. Корнійчука “Калиновий гай”, “Приїздіть у Дзвінкове”. Однак існує думка, що вони мали право на існування, оскільки допомагали переживати труднощі повоєнного часу.
Історичний факт
Про те, у яких умовах працювали українські літератори, свідчать дані дослідників: у 1938-1954 pp. українська література втратила 223 письменників, 17 із них розстріляно, 8 покінчили життя самогубством, 175 заарештовано або заслано, 16 пропали безвісти і лише 7 померли своєю смертю.
Па жаль “залізна завіса”, якою заслонив себе від світу Радянський Союз, штучно відокремила від України культуру української діаспори. Тим часом у листопаді 1945 р. в німецькому місті Аугсбург було засновано Українську вільну академію наук (з березня 1949 р. вона працювала в Канаді, а з квітня 1950 р. – у США). У 1947 р. в Мюнхені відновилася діяльність Наукового товариства імені Шевченка. У 1949 р. воно розпочало видання багатотомної “Енциклопедії українознавства” за редакцією відомого вченого В. Кубійовича.
У 1950 р. українська література збагатилася видатним твором Івана Багряного “Сад Гетсиманський”, за який автору в 1991 р. присуджено посмертно Державну премію України ім. Тараса Шевченка. Іван Багряний – письменник, політичний діяч, багаторічний в’язень ГУЛАГу набагато раніше, аніж О. Солженіцин, ознайомив західну громадськість із тією брутальною
Іван Багрямий
Атмосферою свавілля, беззаконня та нелюдськими умовами, які панувати в Україні та в усьому СРСР.
З постанови ЦК КП(б)У “Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи до його поліпшення”
12 жовтим 1946 р.
Найголовніший недолік нинішнього стану репертуару драматичних і оперних театрів УРСР полягає в тому, іцо п’єси радянських авторів на сучасні теми виявилися фактично витісненими з репертуару театрів УРСР. У Київському драматичному театрі ім. Франка з 16 п’єс, поставлених у 1945 р. і в першому півріччі 1946 p., питанням сучасного радянського життя були присвячені тільки три прем’єри; у Київському театрі російської драми ім. Лесі Українки з 14 – 4; Харківському театрі ім. Тараса Шевченка з 17 – 3; у Харківському театрі російської драми з 18 – 6; у Львівському театрі ім. М. Заньковецької з 16 – 3…
У зовсім неприпустимому стані перебуває репертуар оперних театрів УРСР… За останні роки театри УРСР не поставили ні однієї опери радянських композиторів, присвяченої сучасному життю, і не організували спільно з композиторами роботи по створенню нових опер на сучасні російські теми. Драматичні й оперні театри України досі не створили високоідейних і повноцінних у художньому відношенні спектаклів про перемогу радянського ладу, про сталінську дружбу народів радянської країни.