Льон
Матеріалознавство швейного виробництва
НАТУРАЛЬНІ ВОЛОКНА
Льон
Льон – це однолітня трав’яниста рослина. Для волокна вирощують два основних види льону: льон-довгунець та льон-кудряш. Волокна отримують зі стеблини рослини. Довжина волокна залежить від довжини стеблини та сорту льону. Найбільш довге та якісне волокно отримують з довгунця.
Вирощують льон в Україні (на Поліссі), у Поволжі, Сибіру, в Білорусії.
Первинна обробка льону складається з таких процесів:
1. Замочування лляної соломи (трести).
2. Сушіння трести.
3.
4. Тріпання льону-сирцю.
Після первинної обробки виділяють з трести елементарні волокна льону, які придатні для використання у текстильному виробництві. В текстильній промисловості використовують довге волокно, коротке волокно (кудель) та очоси, які отримують при прочісуванні трьопаного льону. З коротких волокон та очосів виробляють грубі товсті полотна технічного призначення та канатно-вірьовочні вироби.
Технічне волокно – це довгий пучок різних за формою та товщиною волокон, які склеєні між собою по довжині природними пектиновими речовинами. Кожний пучок складається з 14-24
Елементарне волокно у поздовжньому вигляді – довга тонка і гладенька клітина з загостреними кінцями. У поперечному розрізі волокно має вигляд багатокутника з вузьким каналом посередині.
Така структура волокна обумовлює гладкість та блиск, високу теплопровідність, високу міцність та низьке видовження.
Хімічний склад. Волокно льону складається з природної целюлози (80%) та домішок: пектозанів та пектинів (які надають волокну жорсткість), жирів, восків, лігніну та білків.