Менталітет – рівень і структура індивідуальної, колективної та національної свідомості відповідних економічних суб’єктів (окремого індивіда, трудового колективу та працездатного населення, а загалом – усього народу), їх культури, духовності, способу мислення, які істотно впливають на діяльність цих суб’єктів, на формування й розвиток системи суспільних відносин, у т. ч. економічних. Важлива складова М. – М. економічний, елементами якого є економічне мислення, економічна культура, економічна психологія. Визначальним чинником
формування М. є тип економічної системи, а М. економічного – рівень розвитку продуктивних сил, передусім основної продуктивної сили – людини (рівня її освіти, кваліфікації, фізичного та психічного стану) та відносин економічної власності (ступінь перетворення найманого працівника у власника). Важливу роль у формуванні та еволюції М. відіграє основний економічний закон, конкретизацією якого є головна мета суспільства. Прагнення до необмеженої мети засуджував давньогрецький філософ Арістотель, вважаючи, що воно порушує міру раціональної діяльності людини, веде до порожнечі і є безглуздим. Досліджуючи процес раціоналізації
економічної поведінки індивідів за капіталізму, М. Вебер зазначав, що звільнення (відсутність обмежень) індивідуальних інтересів, цілей і цінностей за умов вільної ринкової конкуренції призводить до появи такої форми раціональності, яка ігнорує колективні та соціокультурні ціннісні орієнтири суспільства, формує відповідний тип мислення, передусім економічного. Індивідуалізм у сучасній західній літературі розглядається як важливий елемент інституційних цінностей капіталізму, який у поєднанні з конкурентною боротьбою (своєрідним соціальним дарвінізмом) призводить до збагачення одних людей (сильних) і зубожіння інших (слабких). В основі таких цінностей – приватна власність, що передбачає обмежену роль держави в економіці. Вплив релігії на розвиток капіталізму в Європі помітний передусім у тому, що, згідно з принципами протестантської трудової етики, тяжка праця й ощадливість – ознаки використання дарованих людям Богом талантів. Тому винагороду отримують найбільш працелюбні, а спасіння душі залежить від земного трудового внеску людини. Свідченням впливу релігії на М. у США є те, що більшість великих промислових капіталістів належать до фундаменталістських протестантських церков. Водночас колективні та суспільні духовні цінності, національні традиції позначаються на необмеженому індивідуалізмі, що виявляється в підприємницькій етиці та моралі. Так, у Київській Русі християнська релігія засуджувала надання кредитів під високі відсотки (проти лихварів, що брали надто високі відсотки в 1113 спалахнуло народне повстання), указ Володимира Мономаха обмежував плату за кредит 20% на рік. Цьому сприяла православна етика, яка засуджувала нестримне прагнення до багатства, проповідувала ідеї соціальної справедливості, взаємодопомоги, а вищою цінністю проголошувала самовіддану, сподвижницьку працю, яка разом з доброчинністю наближає християнина до Бога. Найповніше така етика втілена у принципах християнської економіки (див. Принципи християнської економіки). Під впливом протестантизму навіть казкове збагачення окремих людей, наприклад, у США, не викликає осуду. В Україні, Росії, деяких інших слов’янських країнах воно викликає негативне ставлення переважної більшості населення. Видатні українські історики М. Грушевський, І. Крип’якевич та інші зазначали, що українській нації притаманні такі психологічні риси, як здоровий глузд, здатність до самоаналізу та самокритики, оптимізм, духовний, моральний і культурний потенціал. До основних прикмет українців вони відносили інтелігентність, енергію і підприємливість, свободолюбність та ін. Однак, на їхню думку, з часом позитивні риси стали нівелюватися. Так, у часи існування СРСР посилився конформізм, у значної частини населення з’явився страх. За час проголошення незалежності України внаслідок хибної соціально-економічної політики державної влади до 2005 зросла соціальна апатія, духовна зневіра, агресивність. У процесі еволюції економічної системи, передусім типів і форм власності, суспільних цінностей певної еволюції зазнавав також індивідуалізм. За сучасних умов навіть у США – країні класичного індивідуалізму – відбувається певний перехід від індивідуалістсько-егоїстично-конкурентних цінностей (які символізують “ковбойську економіку”) до громадсько-усвідомлених кооперативних цінностей.
Для психології японського народу характерні фанатичне прагнення до самовіддачі, висока дисциплінованість, праця майже на межі фізичних і розумових можливостей. Складовою канонічної культури Японії та інших країн Сходу є також прагнення людини, колективу і суспільства жити в злагоді з природою, дотримуватися стабільності, поважати державу, яка забезпечує таку стабільність, порядок, збереження та примноження національних традицій, служіння державі та ін.
