Методи фінансового аналізу
ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ
РОЗДІЛ 1
ЗНАЧЕННЯ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ
1.4. Методи фінансового аналізу
Для оцінки господарської діяльності необхідно мати не тільки відповідні показники підприємств, але і знати прийоми їх дослідження за всіма напрямами фінансового аналізу. Методи дослідження інформації щодо діяльності підприємств грунтуються на поєднанні аналізу і синтезу. Цей момент, незважаючи на його теоретичний аспект, є дуже важливим для практичної роботи, оскільки вивчення господарської діяльності без глибокого
В процесі фінансового аналізу підприємства застосовується комплекс методів та прийомів. При цьому, кожний із методів володіє відповідними інформаційними, візуальними, узагальнюючими або аналітичними можливостями. Всю різноманітність методів дослідження, що застосовуються фінансовим аналізом для розв’язання конкретних завдань управління, можливо згрупувати за системами.
1. Трансформаційні інструменти – спрямовані головним чином на перетворення звітності в більш зручний для сприйняття
– рух коштів, як інтервальний показник для оцінки діяльності підприємств, відбувається нерівномірно протягом періоду, а трансформаційні розрахунки здійснюються на окремі звітні дати;
– реальні темпи інфляції, звичайно, істотно відрізняються для окремих категорій активів і навіть для різних їх видів у групі, у той час як трансформація здійснюється за єдиним середнім індексом;
– облікові оцінки історичні за своєю природою, активи, використовувані протягом декількох періодів без переоцінки, виражені в одиницях купівельної спроможності, що відповідає раннім звітним періодам і, отже, трансформації будуть необгрунтовані;
– трансформація не враховує аспекти зміни ринкової вартості активів під впливом мінливих оцінок ризиків, пов’язаних з ними. Наприклад, термін дебіторської заборгованості в деяких випадках може розцінюватися як симптом, що свідчить про підвищення ризику її неповернення. В аналізі ж суми цієї заборгованості в різних періодах будуть розглядатися як рівноцінні.
2. Зведення – дозволяє здійснювати систематизацію одиничних фактів та вийти на узагальнюючі показники, що стосуються всієї досліджуваної сукупності та її окремих частин. Зведення як перша сходинка фінансового аналізу виступає важливою підготовчою стадією для більш глибокого аналізу та прогнозування досліджуваних явищ і процесів.
Насамперед, необхідно в повному обсязі використати просте підсумкове зведення, яке не має попереднього розподілу одержаної інформації на відповідні групи показників. При простому зведенні визначають загальний підсумок всіх одиниць сукупності або загальний обсяг досліджуваних показників.
Поряд з простим зведенням для висвітлення певних аспектів конкретного дослідження використовують групове зведення, на яке можливо покласти наступні аналітичні функції:
– розподіл всієї сукупності явищ і процесів на якісно однорідні групи;
– вивчення складу досліджуваних явищ і структурних зрушень;
– виявлення взаємозв’язків між ознаками.
Відповідно до цих завдань виділяють три види групувань: типологічні, структурні, аналітичні. Слід зауважити, що види групувань при дослідженні показників носять дещо умовний характер, оскільки вони застосовуються в комплексі. Це зумовлено багатогранністю процесів, які відбуваються в господарській діяльності.
Отже, зведення, спираючись на діалектичну єдність синтезу і аналізу, як взаємодоповнюючих один одного способів пізнання,
Допускає певний ступінь абстракції, поділяє велику кількість інформаційних ресурсів на відмінні між собою, але внутрішньо однорідні частини, об’єднуючи їх у типові групи за певною істотною ознакою. Саме при таких підходах до вивчення господарської діяльності групування виступає важливим метод дослідження, який дозволяє простежити перехід кількісних змін в якісні і навпаки, виявити закономірності їх розвитку.
3. Горизонтальний (часовий) аналіз – здійснюється для оцінки розвитку явищ і процесів, які характеризують діяльність підприємств у часі (динаміці). В процесі фінансового аналізу можна будувати одномірні і багатомірні ряди динаміки.
Одномірні ряди динаміки характеризують зміну в часі одного показника, а багатомірні – зміну в часі двох, трьох і більше показників. У свою чергу, багатомірні динамічні ряди поділяються на паралельні і ряди взаємопов’язаних показників. Паралельні ряди динаміки відображають зміну в часі або одного показника різних об’єктів, або різних показників одного об’єкта. Ряди взаємопов’язаних показників характеризують залежність одного явища від іншого.
При побудові динамічних рядів за інформаційними ресурсами підприємства потрібно дотримуватись порівнянності всіх рівнів ряду між собою за періодами часу, за територією, колом охоплюваних об’єктів, методом обчислення показників, одиницями виміру та іншими параметрами. В цьому аспекті важливе місце необхідно відводити виявленню змін, які відбуваються з показниками внаслідок інфляційних процесів.
Завдання фінансового аналізу полягає в тому, щоб шляхом побудови рядів динаміки розкрити і охарактеризувати закономірності, що проявляються на різних етапах формування того чи іншого явища, виявити тенденції та особливості їх розвитку.
У процесі аналізу показників за рядами динаміки обчислюють і використовують наступні характеристики величин: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту і абсолютне значення одного процента приросту.
Динамічні ряди показників складаються з багатьох рівнів, а тому, як будь-яка сукупність, вони потребують деяких узагальнюючих характеристик. Для цього вираховують середні показники: середні рівні ряду, середні абсолютні прирости, середні темпи зростання і приросту.
Показникам діяльності підприємств притаманні більш-менш стійкі внутрішньорічні, сезонні коливання в рядах динаміки, які зумовлені специфічними умовами господарської діяльності. Щоб виявити і дати характеристику тенденції розвитку показників господарюючих суб’єктів в динаміці, можуть використовуватись різні способи згладжування та аналітичного вирівнювання динамічних рядів, які дозволяють оцінити закономірність зміни з різною точністю, надійністю і трудомісткістю.
4. Вертикальний (структурний) аналіз – дає можливість визначити структуру підсумкових показників з оцінкою впливу кожної позиції на результати в цілому.
Структурний аналіз використовується для всіх показників, які мають адитивні моделі розрахунку (активи, власний капітал, зобов’язання, витрати, доходи і фінансові результати). Зіставляючи структуру одного і того ж показника за різні періоди часу, можна простежити її зміну.
Поглиблений аналіз структури передбачає оцінювання співвідношень, пропорцій між окремими складовими узагальнюючих показників за допомогою відносних величин координації. Вони показують, у скільки разів зрівнювальна частина сукупності є більшою чи меншою від тієї частини, яку взято за базу порівняння.
5. Інструменти оцінки показників діяльності підприємства щодо рівня їх фактичної величини, визначення основної тенденції за динамікою та розрахунку ймовірного значення у майбутньому.
При фінансовому аналізі використовують три види показників: фактичні (розрахункові), прогнозні, нормативні. Розрахункові – надають інформацію щодо фактичного фінансового стану підприємства для аналізу механізму його формування. Прогнозні – визначають очікувані величини для оцінки можливої тенденції розвитку. Нормативні – дають змогу здійснювати діагностику фактичних даних в порівнянні з очікуваними або з досягнутими в минулих періодах.
Економічні моделі показників можуть мати різну математичну форму.
До першого типу належать адитивні моделі, в яких результативний показник визначається як алгебраїчна сума кількох факторних явищ. Зв’язок описується наступною формулою:
Другий тип є так званий мультиплікативний. У цьому разі результативний узагальнюючий показник визначається як добуток певної кількості факторів:
Таким чином описується, наприклад, залежність величини чистого доходу (ЧД) від обсягів продаж в натуральному виразі (К) і ціни за одиницю товару (Ц).
Третій тип – це кратні моделі. Вони застосовуються, якщо значення функціонального показника розраховуються як співвідношення факторних показників:
І нарешті, четвертий тип є комбінованим, тобто таким, що поєднує в певний спосіб попередні моделі:
Для здійснення оцінки показників діяльності підприємств у фінансовому аналізі найчастіше використовуються наступні методи:
– методи продовження моделі (додавання розрахункових показників). Наприклад, показник витратомісткості господарської діяльності за активами (ЗА) знаходимо за формулою: ЗА = С А : ЧД, де С А – середньорічна вартість активів; ЧД – чистий дохід.
Водночас, якщо СА = СНА + СОА, де СНА – середньорічна вартість необоротних активів; СОА – середньорічна вартість оборотних активів, то витратомісткість господарської діяльності за активами буде представлена як:
ЗА = С А: ЧД = (СНА : ЧД) + (СОА : ЧД), тобто витратомісткість за необоротними активами це ЗНА=СНА:ЧД, а оборотними – ЗОА=СОА:ЧД.
Для оцінки витратомісткості господарської діяльності за розміщеними активами вивчають дві складові:
– методи розширення (множення розрахункових показників) факторної моделі. Наприклад, капіталомісткість господарської діяльності визначаємо як КМ = СОЗ:ЧД, де СОЗ – середньорічна вартість основних засобів. Цей показник можливо представити як модель ще двох факторних показників: КМ = СОЗ : ЧД = (СОЗ : АМ) ∙ (АМ : ЧД), де АМ – сума річної амортизації основних засобів; СОЗ : АМ – середній термін експлуатації основних засобів; АМ: ЧД – амортизаційна місткість чистого доходу (питома вага амортизації), що свідчить про суму зносу основних засобів при створенні 1 грн. чистого доходу;
– методи ділення розрахункових показників моделі. Наприклад, рентабельність (прибутковість) активів (РА) визначаємо за формулою
РА = ЧП : СА, де ЧП – чистий прибуток.
Якщо СА = СНА + СОА, то зробимо такі перетворення:
РА = ЧП : СА = ЧП: (СНА + СОА) =
= (ЧП : ЧД) : ,
Де ЧП : ЧД – рентабельність (прибутковість) чистого доходу; СНА : ЧД – капіталомісткість господарської діяльності за необоротними активами; СОА : ЧД – витратомісткість господарської діяльності за оборотними активами.
Основним інструментом прогнозування явищ і процесів, які відображають діяльність підприємства, є екстраполяція. Суть прогнозної екстраполяції полягає в поширенні закономірностей, зв’язків і відношень, виявлених у звітних періодах, за їх межі. Залежно від гіпотез щодо механізму формування і подальшого розвитку показників використовують різні методи прогнозної екстраполяції. їх можна об’єднати в дві групи: закономірності розвитку – тенденції і коливання та причинно-наслідковий механізм формування явищ – багатофакторне прогнозування.
Прогнозний результат можна представити одним числом (прогноз точковий) або інтервалом значень (прогноз інтервальний). Порівнюючи прогнозне значення за результативним показником із реально досягнутою величиною, можна зробити оцінку, а також визначити тенденції розвитку господарюючих суб’єктів на майбутнє, виходячи з певних економічних ситуацій, що матимуть місце або можуть скластися в ринкових умовах господарювання.
6. Відносні величини інтенсивності – дослідження співвідношень між окремими показниками діяльності підприємства.
Відносними величинами інтенсивності називаються показники, які характеризують ступінь поширення, розвиток явищ у певному середовищі.
Відносні величини інтенсивності за показниками діяльності підприємства завжди є результатом порівняння двох абсолютних різноіменних величин. За чисельник цього відношення беруться обсяги явища (показник), ступінь поширення якого вивчається, а у знаменнику – обсяги того середовища, в якому розвивається (поширюється) це явище. У кожному конкретному випадку таке співвідношення характеризує інтенсивність поширення явища в середовищі і показує, скільки одиниць однієї сукупності припадає на одиницю іншої сукупності. На відміну від інших видів відносних величин, відносні величини інтенсивності завжди є величинами іменованими.
У формі відносних величин інтенсивності обчислюється низка співвідношень: активів і зобов’язань; зобов’язань і власного капіталу; доходів і витрат; фінансових результатів і доходів, витрат, активів тощо.
7. Порівняльний просторовий аналіз включає три аспекти:
– територіальний – розвиток явищ і процесів за окремими регіонами (класифікаційна ознака КОАТУУ);
– організаційний – розвиток явищ і процесів за окремими організаційно-правовими формами господарювання (класифікаційні ознаки КФВ і КОПФГ);
– конкурентний – вивчення явищ і процесів у контексті конкурентного середовища економічної діяльності (класифікаційна ознака КВЕД).
Під економічним простором, який можна досліджувати за допомогою інформаційних ресурсів, слід розуміти динамічну систему, яка включає всі наявні господарюючі суб’єкти з їх ресурсами розвитку. Наукове осмислення поняття просторового розвитку в економічній науці грунтується на таких характерних рисах як: синергетизм (незворотність, неврівноваженість, ризикованість); континуальність (безперервність); системність; складність; поліструктурність; відкритість; відособленість; динамічність; цілісність. Особливої актуальності фінансовий аналіз процесів просторового розвитку набуває в епоху глобалізації світової економіки і поступового втягування в її орбіту нових суб’єктів господарювання економічного простору макро – та мікрорівнів.
Порівняльний просторовий аналіз господарюючих суб’єктів здійснюється за допомогою відносних величин порівняння у просторі шляхом співвідношення одноіменних показників діяльності різних суб’єктів.
Наприклад, рівень концентрації ринку щодо КВЕД можливо вивчити за допомогою індексу Герфіндаля.
Де Ік – індекс концентрації (конкурентості) ринку за чистим доходом господарюючих систем (підприємства, регіону, форми власності тощо); S – частка чистого доходу господарюючої системи в загальному обсязі виду економічної діяльності (відсотків); N – кількість господарюючих суб’єктів.
Індекс конкурентності залежить від обсягів господарювання кожного суб’єкта ринку та їх кількості. Якщо на ринку господарює один суб’єкт (монополіст), індекс буде становити 10 000, в інших випадках індекс зменшується, що свідчить про зростання конкурентності господарюючих систем.
8. Факторний аналіз – дослідження впливу окремих показників-факторів на величину показника, який розглядається як результат стохастичних і детермінованих (функціональних) зв’язків. У фінансовому аналізі під фактором (від лат. factor – роблячий, виробляючий) слід розуміти умови, які необхідні для здійснення господарського процесу, а також причину, яка його змінює та визначає характер або основні риси. При цьому виходять з того, що досліджувані показники характеризуються як жорстко детерміновані (функціональні), мультиплікативні та кратні моделі. Отже, при фінансовому аналізі у моделі показника У = f ( x 1 , x 2 , …, х n ), яка характеризує жорсткий зв’язок результату (У) від факторів (Х i) і який одержав приріст ∆ у, можна визначити, яка частка приросту відбулася за рахунок кожного фактора.
Для вирішення цієї задачі в аналітичній практиці широко використовуються специфічні прийоми. Загальну схему алгоритму використання прийомів факторного дослідження в фінансовому аналізі показників розглянемо на прикладі двофакторної моделі (табл. 1.4.1).
Таблиця 1.4.1
ПОКАЗНИКИ ДЛЯ ФАКТОРНОГО АНАЛІЗУ ФОРМУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, (тис. грн.)
Показники | Базисний рівень (0) | Звітний рівень (1) | Відхилення (А) +, – |
Чистий дохід (ЧД) | 773,9 | 1662,9 | 889,0 |
Витрати (В) | 753,4 | 1592,8 | 839,4 |
Чистий ДОХІД 3 1 грн. витрат (ЕП), грн. | 1,027 | 1,044 | 0,017 |
Результативний показник ЧД описується формулою мультиплікативного зв’язку: ЧД0 = В0 ∙ ЕП0; ЧД1 = В1 ∙ ЕП1.
Отже, показник ЕП, як кратна модель, дорівнює:
ЕП0 = ЧД0 : В0; ЕП1 = ЧД1 : В1.
Для розрахунку впливу факторів на ∆ЧД використаємо прийом абсолютних відхилень. При цьому, щоб розрахувати вплив першого фактора (кількісного) (В) на результативний показник (∆ЧДВ), необхідно абсолютний приріст цього фактора (∆В) помножити на базисний рівень другого фактора (якісного) (ЕП0).
∆ЧДВ = ∆В ∙ ЕП0 = 839,4 ∙ 1,027 = 862,1 тис. грн.
Вплив другого фактора (ЕП) на результативний показник (∆ЧДЕП) розраховується множенням фактичного значення першого фактора (В1) на абсолютний приріст другого фактора (∆ЕП), тобто того фактора, вплив якого вивчається.
∆ЧДЕП = В1 ∙ ∆ЕП = 1592,8 ∙ 0,017 = 26,9 тис. грн.
Загальна ціна впливу факторів дорівнює приросту результативного показника.
∆ЧД = ∆ЧДВ + ∆ЧДЕП = 862,1 + 26,9 = 889,0 тис. грн.
Для розрахунку впливу факторів на ∆ЕП (кратна модель) використаємо прийом ланцюгових підстановок. Алгоритм розрахунку за цим прийомом для кратної моделі показника буде таким:
∆ЕП = ∆ЕПЧД + ∆ЕПВ; ∆ЕПЧД = ∆ЧД : В0;
∆ЕПВ = – .
Як бачимо, зміна ЕП була зумовлена впливом:
∆ЕПЧД = 889,0 : 753,4 = 1,180 грн.;
∆ЕПВ = – = -1,163 грн.
∆ЕП = 1,180 – 1,163 = 0,017.
Зрозуміло, що при факторному аналізі з використанням жорстко детермінованих моделей допускаються певні умовні розрахунки, які не змінюють напрямок дії відповідного фактора.
Стохастичні зв’язки досліджуються переважно регресійними моделями. Рівняння регресії характеризує зміну середнього рівня результативної ознаки (У) залежно від зміни факторної ознаки (Х). При цьому визначають математичне сподівання групових середніх результативної ознаки під впливом різних значень факторної ознаки.
Залежно від форми зв’язку між результативними і факторними ознаками для аналітичного дослідження використовують відповідні математичні формули (табл. 1.4.2).
Таблиця 1.4.1
МАТЕМАТИЧНІ РІВНЯННЯ ДЛЯ РЕГРЕСІЙНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ ПОКАЗНИКАМИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
*Примітка. У математичних рівняннях наведені такі позначення: 
– вирівняне
Середнє значення результативної ознаки; Х – значення факторних ознак; А – параметри рівняння: А0 значення “У” при “Х” = 0, а\, аг – коефіцієнти регресії.
9. Індексний аналіз – визначається функцією, яку виконує індекс у конкретному аналізі та характером порівнянь.
Розглядають дві функції індексів:
– синтетичну, пов’язану з побудовою узагальнюючих характеристик динаміки чи просторових порівнянь. Динамічний індекс характеризує інтенсивність динаміки, просторовий – визначає ступінь відхилення значень показників у просторі за класифікаційними ознаками господарюючих суб’єктів;
– аналітичну, спрямовану на вивчення закономірностей динаміки, взаємозв’язків між показниками, структурних зрушень.
Основою аналітичної індексної моделі є мультиплікативний зв’язок між певною множиною показників, один з яких розглядається як результат, інші – як фактори.
При побудові індексної моделі функція розглядається для двох періодів: базисного (з яким порівнюють) і поточного (який зіставляється і оцінюється). Абсолютну і відносну зміну показника функції можна розкласти за факторами-множниками. Оцінювання ступеня та абсолютного розміру впливу кожного з них на динаміку функції здійснюється в рамках індексної моделі, в якій відтворюються взаємозв’язки між показниками.
В теорії і практиці виділяють декілька форм індексів: для оцінки кількісних факторів (обсягів) – Ласпейреса і Пааше; якісних факторів (цін) – Ласпейреса, Пааше, Маршала-Еджуорта, Лоу, Фішера. Вибір форми індексу залежить від мети дослідження та наявної інформації. Зауважимо, що при незначній кореляції між кількісними і якісними показниками, які впливають на результат, індекси розраховані за Ласпейресом і Пааше, практично однакові. Спираючись на формально-математичні критерії, Фішер назвав свій індекс ідеальним, проте через відсутність конкретного економічного змісту цей індекс не набув широкого практичного застосування. Водночас, будь-який з розрахованих індексів має певний ступінь умовності за необхідності елімінування інших включених у модель факторів. Використовуючи елімінування як спосіб факторного аналізу, доводиться виходити з того, що фактори змінюються незалежно один від одного. Насправді, вони змінюються одночасно, у взаємному зв’язку, і від цього взаємозв’язку отримується додатковий приріст результативного показника, який за використання способів елімінування приєднується до одного з факторів, як правило, до останнього. Отже, величина впливу факторів на зміну результативного показника змінюється залежно від місця, на яке поставлений той чи інший фактор в аналітичній моделі.
Щодо вибору форми індексу, то він повинен, насамперед, передбачати вивчення впливу кількісних факторів шляхом ранжування від найбільш важливих до найменш важливих, а потім якісних. Це цілком узгоджується з методикою побудови економічних показників мультиплікативного характеру в умовах ринкової економіки. При цьому, якщо є кількісний фактор, то завжди буде і якісний, а також відповідний результат. За наявності тільки якісного фактора і відсутності кількісного – результат завжди буде нульовий.
Індексною системою при факторному аналізі можливо користуватися для визначення одного з показників, якщо відомі всі інші, що входять в систему.
10. Цифрові характеристики показників за допомогою статистичних таблиць і графіків – здійснюються для наочного відображення загальної картини стану чи розвитку явищ і процесів, розкриття зв’язків і залежностей між різними показниками.
Значення статистичних таблиць полягає в тому, що вони дозволяють охопити матеріали зведення в цілому, значно полегшують їх аналіз, дозволяють без додаткових розрахунків зіставляти різні показники, виявляти ті чи інші характерні особливості досліджуваних явищ господарської діяльності.
Проте таблична форма викладу цифрового матеріалу не завжди дозволяє достатньо наочно і чітко відобразити загальну картину стану чи розвитку якого-небудь явища, розкрити закономірності зв’язку показників між собою або їх розподілу. А тому для розгляду цих та інших завдань у процесі фінансового аналізу поряд із статистичними таблицями доцільно широко застосовувати графічний спосіб зображення інформаційних ресурсів.
Графік у фінансовому аналізі – це особливий спосіб наочного зображення і узагальнення явищ і процесів у сфері господарської діяльності через геометричні образи, малюнки або схематичні географічні карти та пояснення до них.
При фінансовому аналізі показників можливо виділити такі основні напрями використання графіків:
– порівняння розвитку показників у просторі;
– дослідження динаміки (зміни в часі) показників;
– вивчення структури і структурних зрушень;
– організація контролю за виконанням прогнозних показників;
– вивчення розміщення явищ у просторі і поширення їх в часі;
– вивчення зв’язків та залежностей між різними показниками або щодо значень варіаційної ознаки.
Електронні таблиці Excel дають змогу будувати різні типи графіків для потреб фінансового аналізу господарюючих систем.
Всі прийоми дослідження інформаційних ресурсів при фінансовому аналізі господарюючих суб’єктів потребують визначення оптимальної бази з метою порівняння показників. Для забезпечення порівняльного дослідження можуть слугувати:
– фактичні показники діяльності господарюючих суб’єктів за попередні звітні періоди;
– середні значення показників економічних систем;
– показники діяльності економічних систем, що є найбільш привабливими за своїм рівнем господарювання;
– певні нормативні значення показників відповідно до законодавчих нормативних документів та рекомендацій науковців;
– цільові значення показників, визначені замовниками дослідження;
– оптимальні та критичні значення показників, розраховані аналітиками для економічної системи, яка аналізується;
– усереднені за часом значення показники, обчислені за минулими даними діяльності економічної системи.
Отже, лише системний підхід з використанням всіх можливих прийомів фінансового аналізу, наявних фактичних, нормативних і прогнозних показників у динаміці дає можливість реально оцінювати ефективність господарської діяльності. Ігнорування хоча б однієї з складових прийомів фінансового аналізу значно знижує ефективність аналітичних досліджень показників, що характеризують стан і розвиток суб’єктів господарювання.
