Методи оцінки тіньової економіки – комплекс взаємопов’язаних прямих і опосередкованих засобів визначення обсягів тіньової економіки. 1. До найбільш поширених на мікрорівні належить опитування представників підприємств (фірм і компаній), домашніх господарств та експертів про участь у неформальній економічній діяльності. Так, за результатами вибіркових не репрезентативних опитувань, проведених у країнах СНД Світовим банком в умовах адміністративного регулювання, в т. ч. податкового рекету державних службовців, з’ясувалося, що підприємства,
які працюють офіційно, змушені “добровільно” сплачувати органам влади і (або) посередникам (як правило, мафіозним структурам) не враховувані офіційно кошти для виходу зі складних ситуацій у своїй діяльності. Такі платежі у сфері торгівлі, валютних операцій та ін. 1994 становили 10-15% обороту підприємств, а на приватних підприємствах лише 47% обсягу їх новоствореної вартості враховувалися статистикою та обкладалися податками (тобто частка тіньової економіки становила 53%, а на державних – 65%). На мікрорівні також використовують метод аналізу записів у податкових книгах, передусім осіб, які ухиляються від
сплати податків; дослідження руху обсягів товарів від виробника до споживача порівняно з використаними ресурсами. Як непрямі методи на макрорівні використовуються системи національних рахунків, зокрема основних компонентів виробництва ВВП, його розподілу та використання, оцінки різниці між наявним доходом і витратами на купівлю товарів і послуг. Для перевірки окремих компонентів розрахунку ВВП за сферами діяльності і галузями виробництва використовують додаткову статистичну інформацію (наприклад, дані податкової статистики), результати вибіркових обстежень і спостережень. Масштаби тіньової економіки вимірюють також за показниками зайнятості (переходом частини працівників у тіньовий сектор); монетарними методами (аналіз обсягів попиту на готівку, частки позабанківського обігу готівки та ін.); показниками споживання електроенергії (оскільки воно тісно пов’язане з динамікою реального ВВП: так, збільшення або зменшення реального ВВП на 1% зумовлює у розвинених країнах того ж року збільшення чи зменшення споживання електроенергії також на 1%). Крім того, застосовуються методи оцінки різниці між наявним доходом і витратами на купівлю товарів і послуг, метод розходжень (порівняння даних про товари і послуги, отримані з різних джерел) тощо. Частка тіньової економіки в офіційному ВВП 1995 в Україні становила 47%, проте її фактичний обсяг був більший, про що свідчили дані опитувань. Зменшенню частки тіньової економіки могли б сприяти нарівні з розширенням податкової бази і зміцненням дисципліни витрат такі зміни в системі оподаткування: зниження розміру окремих видів податків та зміна їх структури; обмежена в часі податкова амністія за колишні порушення податкового законодавства; широке залучення громадян до участі в ухваленні рішень про систему оподаткування, наприклад, проведенням опитування населення; індексація подохідного податку, яка сприяє сприйняттю податкової системи як справедливішої і таким чином слабшають стимули до неофіційної діяльності; реформа системи відрахувань за соціальним страхуванням, яка послабила б у підприємця високі стимули до “неофіційного” надання роботи та ін. Важливими умовами зменшення тіньової економіки є низька інфляція протягом тривалого часу і макроекономічна стабільність, розширення інвестиційних можливостей внаслідок прискорення структурних реформ; зменшення витрат, пов’язаних з адміністративним регулюванням діяльності підприємств; скасування податкових пільг для збереження бюджетного дефіциту на допустимому рівні та ін.
