Методика оцінки темпів економічного зростання – комплекс методів оцінки потенційного продукту та його зростання. Найпростіший, але найменш точний метод полягає в тому, що на графіку зростання основних компонентів ВНП вершини сусідніх циклічних піднесень (піків) з’єднують прямими лініями, – отримана ламана лінія є графіком потенційного продукту. Цей метод має два суттєві недоліки: 1) пікових точок мало, і вони суттєво різняться ступенем використання ресурсів; 2) він не може бути застосований на інтервалі часу після останнього піку,
оскільки тенденція попередніх років переноситься на майбутнє екстраполяцією. Ці недоліки можна послабити, з’єднавши прямими лініями не піки, а точки, що відповідають 4- відсотковому рівню норми безробіття. Для визначення потенційного продукту у випадку, коли на інтервалі часу або взагалі немає таких точок, або є лише одна така точка, існують складніші методи, зокрема метод Оукена, який виявив щільний зв’язок між коливаннями норм безробіття і реального ВНП: у процесі короткотермінових коливань відсоткові зміни ВНП утричі більші за відповідні зміни норм безробіття. Для розрахунків потенційного ВНП використовують
емпіричну формулу Оукена: Р = Q, де Р – потенційний продукт; Q – фактичний реальний продукт; U – норма безробіття фактична; 0,032 – емпіричний коефіцієнт. Ця формула є наближеною і порушує точність розрахунків, особливо у період різких криз і швидких піднесень, оскільки не враховує певного запізнення в часі, з яким норма безробіття реагує на зміни в рівні ВНП. Існують досконаліші методи обчислення потенційного продукту, що повніше враховують різноманітні причинно-наслідкові зв’язки з допомогою побудови економетричних фактичних величин. Однак практичного використання вони ще не набули.
