МЕТОДИКА ХУДОЖНЬО-КОНСТРУКТОРСЬКОГО АНАЛІЗУ
ХУДОЖНЄ КОНСТРУЮВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
8. Стадії дизайну об’єктів технологічної діяльності
8.З. МЕТОДИКА ХУДОЖНЬО-КОНСТРУКТОРСЬКОГО АНАЛІЗУ
Рис. 41. Модульний принцип формування конструкції індивідуального автомобіля: а – легковий автомобіль загального призначення (базовий); б – вантажний автомобіль критий; в – легковий автомобіль відкритий; г – вантажний автомобіль відкритий
Художньо-конструкторський аналіз – це комплексний, цілісний і різнобічний процес,
Розрізняють таку послідовність художньо-конструкторського аналізу об’єктів проектування:
1) збір інформації з різних джерел – патентних матеріалів, каталогів і проспектів, що стосуються аналогів заданого для проектування виробу;
2) добір діючих аналогів виробу, що проектується;
3) аналіз функціональних вимог з визначенням зв’язків “людина –
4) виявлення відповідності форми конструктивній основі, логіці і тектонічності форми;
5) аналіз відповідності матеріалів у функціональному, конструктивному і декоративному відношеннях;
6) аналіз технологічності як окремих елементів, вузлів і деталей, так і загалом виробу;
7) аналіз композиційного рішення цілісності форми, єдності характеру всіх елементів і відповідності форми стильовій спрямованості;
8) загальний висновок щодо виробу.
Із завдання на проект дизайнер дізнається про призначення об’єкта, його принципову будову, технологічні можливості його виготовлення, зв’язок з предметним середовищем тощо. Дизайнеру важливо знати, як діє машина або прилад, в яких умовах вона працюватиме, які існують можливі типові варіанти конструкції цього об’єкта, які вимоги до нього тощо.
Зазвичай, об’єкт проектування має прототипи, тому на них слід зважати в процесі проектування.
Прототипи – це вироби, що виготовлялися раніше й мають таку саму функцію та умови експлуатації, що й об’єкт проектування.
Якщо проектується зовсім новий виріб, який не має прямого прототипу, дизайнери вивчають аналогічні машини або речі. Аналоги – це вироби, які мають подібні чи близькі за змістом функції щодо об’єкта проектування.
Під час художньо-конструкторського аналізу виробу особливу увагу звертають на функціональні вимоги до нього. Функцію виробу потрібно розуміти дуже широко, обов’язково у зв’язку з діяльністю людини. Призначення виробу – це його основна функція. Комплекс функціональних вимог розподіляється за чотирма основними групами виробів:
1) вироби, що безпосередньо обслуговують людину (предмети побуту, одяг, взуття, меблі та ін.);
2) вироби, що безпосередньо обслуговують людину і виконують технічну функцію (побутові прилади, електроарматура тощо);
3) промислові вироби, які виконують робочу функцію і частково обслуговують людину (верстати, прилади, машини, засоби транспорту);
4) промислові вироби, які виконують тільки робочу функцію (автоматизовані системи, вузли механізмів машини, автоматичні лінії).
До першої групи виробів висуваються дві вимоги:
– по-перше, вироби, якими безпосередньо користується людина, повинні мати таку форму, яка відповідала б анатомії та фізіології людини;
– по-друге, вони повинні мати такі властивості та якості, які робили б їх справді необхідними для людини. Кожна річ, призначена для безпосереднього споживання, має оцінюватися за її корисними властивостями.
Вироби, що належать до другої групи, мають складнішу функціональну структуру, вони обслуговують людину, поєднуючи технічну та споживчі функції.
До третьої групи належать знаряддя праці, що вимагають від людини відповідних фізичних зусиль. Ці знаряддя праці повинні мати гарну форму, що відповідає трудовим рухам людини, а також необхідні робочі властивості.
Знаряддя праці, які самостійно виконують робочі функції, без безпосередньої участі людини, але під її контролем, належать до четвертої групи. Вироби цієї групи мають складні комплекси керування, які поєднуються або просторово відокремлюються від них.
Однак слід мати на увазі, що наведена класифікація вимог спрощена. Багато виробів навколо людини, мають складні і різноманітні функції, які передбачають комбіноване використання. Залежно від того, до якої з груп належить об’єкт проектування, визначається відповідний комплекс функціональних вимог, які ставить дизайн до певного виробу.
Функціональний аналіз. Аналіз функціональних вимог – це визначення соціального значення виробу, тобто облік і оцінювання всіх якостей, що характеризують зв’язок “людина – виріб”. Не менш важливим у функціональному аналізі є виявлення зв’язку “виріб – середовище”. Потрібно звернути увагу на те, наскільки форма виробу за своїм характером і стильовим спрямуванням відповідає іншим елементам, які в процесі використання складають комплекс виробів (наприклад, комплекс елементів, з яких складається інтер’єр приміщень різного призначення). Отже, функціональність – це зручність, раціональність, відповідність і досконалість.
Композиційний аналіз. Поняття “композиція виробу, предмета” пов’язане з поняттям їхньої образності й художньої виразності.
Композиційна якість – кінцева фаза, якої досягають лише після ретельного і всебічного аналізу всіх утилітарних і функціональних вимог, які ставились до виробу. Вироби повинні мати оригінальну композицію і цілісність форми, але це не головне, бо конструкції всіх виробів обов’язково мають відповідати їхнім функціональним вимогам.
