Мінова вартість – зовнішня форма вияву вартості у сфері обміну, пропорція, в якій один товар обмінюється на інший. Визначається кількістю та якістю затраченого суспільно необхідного робочого часу на створення товарів (тобто їх вартістю), а також співвідношенням попиту і пропозиції на той чи інший товар. Оскільки М. в. є формою вияву вартості, то в ній виражаються і виробничі відносини між людьми (фірмами, акціонерними компаніями, об’єднаннями, найманими працівниками та власниками засобів виробництва і т. д.) в процесі обміну товарів. У
М. в. знаходить зовнішню форму свого вияву суспільний характер виробництва, абстрактна праця. До речі, нині в країнах колишнього Союзу товар обмінюється на товар лише при бартерній торгівлі, посилення ролі якої свідчить про зростання економічного значення М. в. Разом з тим у розвинутих країнах Заходу відбувається підрив товарного виробництва, поступово знижується роль товарних форм зв’язку і посилюється значення позаринкових (система попередніх замовлень, контрактів, субпідрядів тощо). Це означає, що суспільний характер праці, втіленої в товарі, виявляється не лише на стадії обміну, а вже на виробничій стадії, у процесі попередньої калькуляції окремих вартісних показників виробів, обсяг яких встановлюється заздалегідь. Відповідно знижується роль М. в. у сфері обміну.
