Міська культура
РЕЛІГІЙНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ
§ 9. Середньовічна культура Західної Європи
6. Міська культура
У середньовічних містах зародилася і сформувалася демократична культура світського характеру, тісно пов’язана з народною творчістю. Найяскравіше вона проявилася в міській літературі, створеній народною розмовною мовою, а не книжною латиною.
Здавна в народі були популярними веселі розважальні оповідки, байки, притчі, які в період розквіту міст зазнали літературної обробки. Так з’явився най популярніший жанр
Франсуа Війон – поет – бунтівник. Гравюра на дереві. 1497 р.
У міській літературі розвивалися й інші жанри: сатиричний епос (“Роман про Лиса”), алегоричний епос (“Роман про Троянду”), морально-дидактична поезія (“Видіння про Петра Орача”, “Книга про звичаї”) тощо.
До міської літератури відносять і поезію вагантів.
Її творили мандрівні школярі, а також ченці, що порушували обітницю осідлості та священики без парафії. Свої вірші вони писали латиною. Тематика творів була досить широкою: сатиричне висміювання хабарництва й аморальності духовенства, оспівування веселих розваг, кохання, хвалебні вірші на замовлення тощо. Традиції вагантів продовжив надзвичайно талановитий поет Франсуа Війон, який жив у XV ст. Іноді його називають “останнім вагантом”, хоча він творив не латиною, а французькою мовою.
Поезія Війона насичена суперечностями, вона відображає кінець епохи Середньовіччя і початок Відродження.
Ліричний герой його творів прагне зрозуміти себе – і не може, шукає шляхів – і не знаходить.
У спразі гину біля водограю,
Зубами біля вогнища січу,
Чужинцем в рідному краю блукаю,
Німую криком, мовчки я кричу…
(Із “Балади поетичного змагання в Блуа”)
Духом новизни пронизана творчість ще одного визначного митця – англійського письменника Джефрі Чосера (1340-1400). Він написав “Кентерберійські оповідання”, у яки^либоко та правдиво відтворено життя тогочасної Англії.
Жителі міст дуже любили різні театральні вистави: грандіозні містерії, які іноді тривали кілька днів; повчальні міраклі й мораліте, що виникли спочатку як доповнення до церковних богослужінь: веселі фарси, сповнені переодягань, бійок, сварок.
Велику роль у розвитку театрального мистецтва відігравали мандрівні актори – жонглери. Це були переважно бідні, бездомні люди, які пішки чи на возах мандрували шляхами середньовічної Європи. Вони поєднували ремесло співця-музиканта й актора. Жонглери виступали на перехрестях великих доріг, у містах і селах, були незмінними учасниками ярмарків, народних і релігійних свят.
ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА
XIII ст. Настанови середньовічного трубадура жонглерові
Ти повинен грати на різних інструментах; обертати на двох ножах м’ячі, перекиду – вати їх з одного леза на інше; показувати маріонеток; стрибати через чотири обручі; придбати собі руду приставну бороду і костюм, щоб… лякати дурнів; привчати собаку стояти на задніх лапах; знати мистецтво вожака мавп; викликати сміх у глядачів дотепним висміюванням людських вад; бігати і стрибати по линві, натягнутій від однієї вежі до іншої.
Портрет Данте Аліг’єрі. Фрагмент фрески “Рай”. Флоренція. XIV ст.
Увінчує культурні здобутки епохи Середньовіччя творчість геніального поета і мислителя Дайте Аліг’єрі (1265-1321). Усесвітньо відомого флорентійця вважають творцем італійської літературної мови. Славу і безсмертя принесла Данте філософська поема “Божественна комедія”, у якій автор намагається осмислити людину як частину Всесвіту.
