Міжнародні резервні активи – валютні ліквідні засоби, які мають у своєму розпорядженні держави (державні, офіційні органи, центральні банки, а також міжнародні банки і компанії) і використовують для платежів за міжнародними (зовнішніми) зобов’язаннями. Стан М. р. а., їх обсяг і структура визначають ступінь міжнародної валютної ліквідності. Основними елементами М. р. а. на сучасному етапі є: золото, іноземні вільно конвертовані валюти, резервні позиції у спеціальних платіжних засобах (СПЗ) країн-членів і євро країн – членів ЄС, міжнародні
вимоги в іноземній валюті (депозити, казначейські векселі, державні облігації, чеки, ринкові цінні папери, грошові акредитиви, телеграфні перекази та ін.), специфічні валютні активи – євровалюти (євродолари, евроєни тощо). Незважаючи на демонетизацію золота (втрату ним функції грошей), воно використовується як міжнародний резервний засіб, що є важливим гарантом зовнішньої (міжнародної) платоспроможності. Тому кожна країна прагне мати певну кількість золота у централізованих запасах. Більшість (бл. 85%) централізованих золотих запасів зосереджена у розвинених країнах. Однак золото безпосередньо практично не використовується
як ліквідний засіб у міжнародних розрахунках. Воно концентрується в офіційних резервах (1991 – 36 тис. т), у приватній тезаврації (понад 25 тис. т), а також у ювелірних виробах (майже 40 тис. т), у промислових виробах і стоматології (майже 11 тис. т). Через це частка золота в М. р. а. зменшилась з 96% 1938 до 12% 1990. Найважливіша складова сучасної системи М. р. а. – окремі резерви національні валюти (передусім американський долар). Провідну роль відіграє американська валюта і у валютному кошику СДР. Певну роль у міжнародних розрахунках відіграють т. зв. колективні валюти (майже 10 найменувань) або міжнародні розрахункові грошові одиниці. Але їх частка у М. р. а. та платіжних засобах незначна. У міжнародних розрахунках дедалі більшого значення набуває євровалюта і відповідний міжнародний ринок валют. На євродолари наприкінці 90-х припадало 60% цього ринку, на євромарки – 14, на євро – 3%. Щорічний нетто-обсяг цих операцій перевищив 3,5 трлн дол. За аналогією до євровалютних виникають азіовалютні ринки. В Сінгапурі, зокрема, обсяг операцій на такому ринку сягає 300 млрд дол. За умов здійснення політики валютних обмежень різними країнами як М. р. а. використовуються деякі види міждержавного короткотермінового кредиту, зокрема кредиту на рахунок угоди – “своп” про взаємний обмін валютами. Основна частина М. р. а. – офіційні (державні) золотовалютні резерви в іноземній валюті, що належить приватним банкам, ТНК, але які держава може використовувати у своїй валютній політиці. Як і централізовані золоті запаси, інвалютні резерви розподіляються між країнами нерівномірно. Понад 2/3 валютних активів припадає на розвинені капіталістичні країни, а серед країн, що розвиваються, значними резервами розпоряджаються т. зв. нові індустріальні країни та арабські країни – експортери нафти. Перше місце в світі за обсягом інвалютних резервів у середині 90-х посідала Японія (126 млрд дол. на початок 1995), друге – Тайвань (87 млрд дол.), третє – ФРН (85 млрд дол.), четверте – США (63 млрд дол.). Відповідно до Кінгстонської угоди (Ямайка, 1976), головним М. р. а. має стати СПЗ.
