Мотиви політичні
Політологічний словник
Мотиви політичні (фр. motif, від лат. motus – рух) – усвідомлена спонука (прагнення) до здійснення конкретних вольових дій чи утримання від них (бездіяльність), зумовлених політичними потребами та інтересами політичних суб’єктів і верств, еліт та особистостей. Термін М. п. використовується і для визначення різних явищ і суб’єктивних станів, що викликають активність політичного суб’єкта. М. п. заохочують і збуджують, гальмують і пригнічують ті чи інші види політичної активності, можуть приводити до її розширення
Механізмом і процесом реалізації М. п. є мотивація як: 1) сукупність тривких мотивів і конкретно закріплених у життєвому досвіді людини її певних потреб; 2) процес актуалізації певного мотиву та його функціонування – внутрішнього потягу
Проте мотив не є однорідним процесом, що одноманітно пронизує увесь поведінковий акт. На його різних фазах мотив виявляється як якісно різний процес, що виконує специфічно відмінну функцію щодо внутрішньої регуляції діяльності. Передусім мотив визначає пріоритетний варіант сприйняття поведінкової ситуації й переважання одного з можливих змістів її осмислення. Також від мотиву залежить орієнтація свідомості на вироблення й постановку мети, адекватної цьому мотиву за таких обставин. Мотив зумовлює також вибір особистісних потенцій (навичок, умінь, знань, здібностей), що застосовуються у діяльності, й, нарешті, інтенсивність та наполегливість у здійсненні діяльності задля досягнення поставленої мети.
Мотив як процес актуалізації та функціонування М. п. необхідно відрізняти від умотивування – процесу відображення мотивів у свідомості їх суб’єкта та їх висловлення ним у його мотивуваннях (уявленнях про свої мотиви). Для адекватної ідентифікації та виміру, з одного боку, мотивів, що належать до емотивної підсистеми диспозицій, а з іншого – мотивувань, що належать завжди до когнітивної підсистеми диспозицій, у політологічних і соціологічних дослідженнях застосовуються суттєво різні, специфічні методичні засоби.
М. Михальченко
