Набуття та припинення громадянства

Частина третя ОСНОВИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§ 13. Основні права, свободи та обов’язки громадян України

2. Набуття та припинення громадянства.

Після проголошення незалежності України постало питання проте, хто має бути визнаний громадянином нової держави. Норми Закону “Про громадянство України” щодо цього повністю відпові­дають загальновизнаним демократичним нормам. Усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на території України, автоматично стали

громадянами України. Так само громадянами України визнано осіб, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 р.) проживали в Україні й не були громадянами інших держав. Ці норми поширюються на всіх, незалежно від їхнього етнічного й соціального походження, майнового стану, мовних чи інших ознак тощо.

Протягом кількох років після набуття Україною незалежності її жителі користуватися паспортами СРСР. Щоб підтвердити належ­ність до нашої держави, у їхніх паспортах органи внутрішніх справ ставили спеціальну позначку – “громадянин України”. Усі, хто отримав

таку позначку, навіть якщо вони прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 p., стали громадяна­ми України. Українське громадянство надано також і їхнім дітям, які не досягли повноліття. Цс правило допомогло вирішити проб­лему громадянства десяткам тисяч вихідців з України, які працю­вали в Сибіру, на Далекому Сході, навчалися в різних закладах інших країн, проходили службу в Збройних силах СРСР.

Однак життя продовжується, і, крім тих людей, які стали її громадянами одразу після утворення незалежної держави, щодня її громадянами стають тисячі людей. Порядок набуття громадян­ства України також визначає Закон України “Про громадянство України”.

З курсу правознавства 9 класу пригадайте, які є підстави набуття громадянства України та який установлено порядок набуття громадянства за риніти підставами. При потребі звер­ніться до витягів із Закону України “Про громадянство України”. наведених наприкінці параграфа.

Іноді постає питання про зміну громадянства. Кожна людина вільна прийняти рішення про вихід із громадянства України. Однак існують певні обмеження – не може вийти з громадянства України особа, яку притягнуто до кримінальної відповідальності або засуджено (на час до повного виконання вироку), а також гро­мадяни, у яких є невиконані перед державою або окремими осо­бами зобов’язання (наприклад, аліментні чи боргові). Вихід із гро­мадянства здійснюється на підставі особистої заяви громадянина України.

Закон України “Про громадянство України” також визначає підстави, за якими громадянин може втратити громадянство. На відміну від виходу з громадянства при його втраті рішення приймається не на підставі добровільної заяви громадянина, а за клопотанням уповноважених державних органів. Однак і в цьому випадку припинення громадянства є наслідком певних свідомих дій громадянина.

Набуття та припинення громадянства

Законом визначено повноваження державних органів з питань громадянства. Заяви щодо громадянства подають до органів внутрішніх справ. За кордоном питання українського громадянства, а також обліку українських громадян, які перебувають в іноземній країні, є компетенцією українських представництв – посольств, консульств. Питання прийняття до громадянства України, поновлення в ньому, виходу з нього, втрати громадянства вирішує Президент України, видаючи відповідний указ.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Набуття та припинення громадянства - Правознавство