Ненормований робочий день – особливий режим робочого часу і часу відпочинку, встановлений нормами трудового законодавства для обмеженої категорії працівників, до якої належать керівні працівники й особи, праця яких не піддається точному обліку або які розподіляють свій робочий час на власний розсуд. Списки посад з Н. р. д. для установ і організацій затверджують міністерства і відомства. На підприємствах перелік посад з Н. р. д. погоджується між власником або уповноваженим ним органом і профспілковим комітетом і додається до колективного
договору. На працівників з Н. р. д. повністю поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку щодо початку й закінчення роботи, використання перерви на обід, табельного обліку, звільнення від роботи у вихідні і святкові дні тощо. Забороняється подовжувати їхній робочий день. Проте у разі особливої необхідності такі працівники зобов’язані виконувати свою роботу після закінчення встановленого робочого часу. Ця робота не вважається надурочною і додатково не оплачується. Вона компенсується наданням додаткової оплачуваної відпустки тривалістю до 12 робочих днів. При встановленні тривалості додаткової відпустки
власник або уповноважений ним орган і профспілковий комітет враховують характер виконуваної працівником роботи, зокрема обсяг її, складність, самостійність, необхідність періодичного виконання службових завдань у неробочий час. В окремих випадках для працівників з Н. р. д. нормативні акти передбачають грошову доплату, наприклад для водіїв легкових автомобілів. Н. р. д. не встановлюється для осіб, зайнятих на роботі неповний робочий час (менше 40 годин на тиждень), працівників, робота яких оплачується за відрядними розцінками, іншим категоріям працівників, для яких встановлення Н. р. д. не є виробничою необхідністю.
