Необхідний продукт – частина новоствореного найманим працівником чистого продукту, що спрямовується на відтворення його робочої сили та утримання членів сім’ї. Мінімальна величина Н. п. визначається мінімумом життєвих засобів, необхідних працівникові для відтворення робочої сили, максимальна – з боку матеріально-речового змісту залежить від величини виробленого чистого продукту. Однак розподіл чистого продукту на необхідний і додатковий залежить не лише від потреб розвитку виробництва та людини, а й від типу власності на засоби
виробництва, політики держави та ін. За капіталізму Н. п. визначається передусім вартістю робочої сили, низкою чинників, які по-різному впливають на динаміку вартості товару (див. Вартість робочої сили). В умовах СРСР три чверті необхідного продукту виступало у формі заробітної плати, а одна розподілялася без або з частковим урахуванням трудової діяльності кожного члена суспільства і виступала у формі суспільних фондів споживання. Це забезпечувало розкішне життя верхівці партійного, радянського та адміністративного апарату, а в оплаті праці переважала зрівнялівка. Н. п. є категорією безпосереднього виробництва, а у сфері розподілу набуває форми заробітної плати.