Неоконсерватизм економічний – сучасний неокласичний напрям економічної теорії, який об’єднує школи неокласики і неолібералізму, найважливішими формами якого з 70-х XX ст. є монетаризм, “економіка пропозиції” і значною мірою неолібералізм. Відмінність від останнього в методологічному аспекті полягає у використанні Н. е. принципів маржиналізму, раціональної поведінки людини в ринковій економіці та ін., а їх єдність – у застосуванні макроекономічного підходу, необхідності опосередкованого втручання держави за допомогою економічних
важелів передусім у сферу обміну, проповідуванні мінової концепції, домінування принципів вільної конкуренції, приватнокапіталістичної власності тощо. Двома різновидами Н. е. є неокласичний (англо-американський) та ордоліберальний (європейський). Для першого з них, який відстоюють М. Новак, Дж. Неш та ін., характерні ідеї необхідності такої економічної політики, яка б, з одного боку, поліпшувала ринковий механізм, а з іншого, – захищала його від нього самого (від руйнівних факторів ринку). Ордоліберальний Н. е. представлений концепцією соціального ринкового господарства, новою неокласикою. Н. е. у формі монетаризму
представлений передусім главою чиказької школи політичної економії М. Фрідменом, практичним втіленням якої стала “рейганоміка” в США, “тетчеризм” у Великобританії (див. Монетаризм). Водночас, проголошуючи необхідність дослідження довготермінових тенденцій в економіці, Н. е. методологічно певною мірою збігається з кейнсіанством. Дж. Гелбрейт називав кейнсіанську теорію консервативною за те, що Кейнс відстоював доцільність незмінності ролі ринку, прав власності і системи розподілу поточних доходів. Н. е. у формі концепції “економіки пропозиції” головною причиною безробіття, млявого економічного зростання, недостатніх заощаджень називає надмірні витрати держави на соціальні цілі (це зменшує престижність праці, звужує ринок робочої сили тощо), що призводить до необгрунтованого зростання податків, провокує не прогнозовану інфляцію, дефіцит бюджету тощо. Виходячи з цього, представники концепції “економіки пропозиції” пропонують проведення політики диференційованого зниження податкових ставок, тобто передусім тих, які сприяють нагромадженню капіталу та зростанню зайнятості (податок на прибутки від інвестицій). Водночас вони розходяться з монетаризмом в тому, що представники цієї концепції перебільшують роль державного регулювання грошової маси в економіці, оскільки воно не стільки стабілізує цю масу, скільки регулює кредит (див. Концепція економіки пропозиції). Соціальною опорою Н. е. є прошарки середнього класу (дрібні підприємці, чиновники, службовці, частково працівники сфери освіти, науки та ін.), невдоволені зростанням соціальних витрат держави. Основними методологічними недоліками Н. е. є відстоювання постулатів мінової концепції, позаісторичний підхід до принципів вільної конкуренції, приватної власності, ролі держави в сучасній економіці. Теоретично ці недоліки виявляються в ігноруванні домінантної ролі держави в сучасному господарському механізмі, а в самому державному регулюванні – в акцентуванні на опосередкованих другорядних важелях економічної політики (що найбільше стосується монетаристської моделі), у поверхневому з’ясуванні причин безробіття, в ігноруванні відносин економічної власності у суспільстві, неспроможності з’ясування законів суспільного відтворення капіталу та ін. З боку соціальних і політичних відносин Н. е. захищає інтереси передусім великого капіталу, обгрунтовує наступ на соціальні завоювання людей найманої праці. Водночас перевагами Н. е. є виступи проти монополій, які руйнують ринкову економіку (її ціновий механізм), відстоювання ідей малого і середнього підприємства, стабільної грошової системи. Так, Ерхард вважав право на стабільні гроші одним з основних прав людини. У соціальному ринковому господарстві Мюллер-Армак проповідує принцип свободи ринку і принципи соціального вирівнювання. Конструктивним з погляду сучасності є останній, оскільки передбачає перерозподіл доходів на користь найбідніших верств з метою усунення надмірної майнової диференціації населення.
