Нетарифні обмеження

Нетарифні обмеження – комплекс нетарифних заходів держави (економічних, адміністративних та ін.) щодо регулювання (обмеження) зовнішньої торгівлі. До Н. о. належать, по-перше, заходи, спрямовані на безпосереднє обмеження імпорту (його ліцензування і квотування, запровадження антидемпінгових і компенсаційних мит, імпортні депозити, компенсаційні збори, система мінімальних імпортних цін тощо); по-друге, заходи, безпосередньо не спрямовані на обмеження зовнішньої торгівлі (митні формальності, технічні стандарти і норми, санітарні й ветеринарні

норми, екологічні стандарти та норми, вимоги до маркірування товарів, їх упакування тощо); по-третє, заходи, які безпосередньо не спрямовані на обмеження імпорту чи стимулювання експорту, але діють саме так. В останні роки спостерігається тенденція до заміни митних тарифів такими заходами не тарифного протекціонізму, як кількісні обмеження, технічні стандарти та умови, екологічні норми та ін. Розвинені країни світу активно використовують і такий важіль не тарифного регулювання імпорту, як антидемпінгові мита. Такі заходи доповнюються зміною програм державного стимулювання експорту (див. Стимулювання експортно-імпортних
операцій). Н. о. – основне гальмо на шляху зовнішньої торгівлі країн, що розвиваються, оскільки багато Н. о. стосується товарів саме із цих держав. Світовій практиці відомо близько 800 таких видів. На Токійському та Уругвайському раундах ГАТТ було прийнято Кодекс про стандарти (яким передбачено вимоги до імпортованих товарів нарівні з вітчизняними), зокрема, Кодекс поведінки щодо субсидій і компенсаційних мит, Кодекс ліцензування (передбачає обмеження застосування і поступової відмови країн від використання кількісних обмежень) з метою послаблення Н. о., проте вони реалізуються надто повільно, передусім з боку розвинених країн.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Нетарифні обмеження - Економічний словник