Норма додаткової вартості – відношення додаткової вартості до змінного капіталу, виражене у процентах. Її формула, де т – додаткова вартість; v – змінний капітал; м – норма додаткової вартості. Джерелом додаткової вартості є додаткова праця найманого робітника, яка затрачається протягом додаткового робочого часу. З кількісної точки зору відношення додаткової вартості до змінного капіталу і відношення додаткової праці до необхідної збігаються. Н д. в. показує, як розподіляється новостворена вартість (v – m) між капіталістом і найманим
робітником, а також, яка частина робочого дня затрачається на відтворення робочої сили і яка привласнюється власником засобів виробництва. Якщо, наприклад, робочий день ділиться порівну на необхідний і додатковий час, то ступінь експлуатації, або Н. д. в., дорівнює 100%. Масштаби привласнення капіталістом додаткової вартості залежать від її маси. Остання, у свою чергу, залежить від її норми, вартості робочої сили найманих робітників і визначається формулою М = п. м. V, де п – число працівників. На сучасному етапі НТР, коли відбувається формування працівника нового типу, а також внаслідок певного перетворення значної частини найманих працівників через механізм розповсюдження акцій у часткових співвласників підприємств та інших факторів Н. д. в. зменшується.
