Нормандське завоювання країни
ЄВРОПА ВІЗАНТІЯ АРАБСЬКИЙ СВІТ
§ 14. Англосаксонські королівства
3. Нормандське завоювання країни
Едвард Сповідник виявився слабким правителем. Після його смерті 1066 р. англосаксонська знать одразу ж обрала своїм королем Гарольда – сміливого й розсудливого англосакса. Проте претензії на англійську корону висунув нормандський герцог Вільгельм, далекий родич Едварда Сповідника.
Король Гарольд готувався до битви з Вільгельмом на півдні Англії. Але раптово на північну Англію напав норвезький король. Напад норвегів було відбито,
Жителі Лондона, побоюючись погромів, самі відчинили Вільгельмові міську браму. Герцог Нормандії став королем Англії і ввійшов у історію як Вільгельм Завойовник (1066-1087). Однак пройшло кілька років, перш ніж король та його рицарі підкорили англосаксів. Вільгельм
Вільгельм Завойовник. Портрет роботи невідомого художника. XVI ст.
Битва біля м. Гастінгса. Фрагмент гобелена з Байо
Історична цікавинка
Найбільш знаним замком цієї епохи є лондонський Тауер, розташований на березі Темзи. Він був збудований Вільгельмом Завойовником. Хоча, за переказом його мури зведено ще зусиллями Юлія Цезаря. У давнину Тауер був королівським, палацом, державною в’язницею, місцем катувань і страт. Оточений могутніми фортечними стінами, він, здасться, ще переховує у своїх численних закутках тіні колишніх в’язнів. Нині там зберігаються королівські коштовності та діє музей; старовинної зброї. На галявині перед замком завжди можна побачити зграйку чорних круків. Держава щорічно виділяє додаткові кошти гарнізону Тауера для годування цих птахів. Адже, згідно з давнім пророцтвом, Британська монархія процвітатиме доти, поки круки не відлетять із Тауера.
Тауер-Сучасне фото
Англосаксонська знать, яка чинила опір нормандцям, була повністю позбавлена своїх володінь. Відібрані землі Вільгельм роздав своїм рицарям, із яких згодом виокремилися найбагатші – барони. Розподіляючи землі між новими власниками, Вільгельм проводив досить виважену політику: володіння великих феодалів зосереджувалися не в одному, а в різних районах країни. Нові феодали завдячували своїми земельними багатствами королю, а отже, ставали залежними від нього більше, ніж на континенті.
Безпосередніми васалами короля були барони. Проте Вільгельм вимагав васальної служби не тільки від баронів, а й від їхніх васалів. Усі рицарі, чиїми б васалами вони не були, давали клятву вірності королю і на його вимогу зобов’язувалися служити в королівському війську. На відміну від Франції, правило “васал мого васала не мій васал” в Англії не діяло.
У 1086 р. за наказом Вільгельма було проведено перепис усіх земель для виявлення прибутків феодалів, визначення їхньої васальної служби й податків. Спеціальні королівські посланці на місцях з’ясовували, скільки землі в кожному поселенні, хто його власник, яка кількість селян тут проживає, яким майном володіє кожна сім’я тощо. Такі свідчення збиралися надзвичайно ретельно. Жителі говорили: “Як ніщо не приховається в день Страшного суду від Божого ока, так нічого не вдалося втаїти від людей короля”. Саме тому цей перепис назвали “Книгою Страшного суду”. Чимало вільних селян, які не розуміли французької, було записано залежними. Чисельність населення Англії, за даними “Книги Страшного 180 суду”, становила приблизно 1,5-2 млн осіб.
Убивство Томаса Бекета. Мініатюра. XIII ст.
Зміцнення королівської влади гнітило норовливу англійську знать, яка неодноразово організовувала заколоти й піднімала повстання проти Генріха II. У 1189 р. було розкрито велику змову проти короля, у якій брали участь його дружина Альєнора Аквітанська та їхні сини – Річард та Іоанн. Очевидно, Генріхові було важко це пережити й того ж року він помер. Англійський трон посів його син Річард (1189-1199), який ще за життя отримав прізвисько Левове Серце.
Річард народився в Англії, молоді роки провів в Аквітанії, на батьківщині своєї матері, де здобув добру освіту. З дитинства він захоплювався поезією, навіть пробував писати вірші. Річард майстерно володів зброєю та часто перемагав на рицарських турнірах, пристрасно любив полювання та небезпечні пригоди. Англійці сприймали його як “рицарського” короля, життя якого минало в безконечних мандрах. Загалом за весь час свого правління Річард не провів у Англії й повного року, навіть не вивчив англійської мови. Він розглядав Англію як невичерпне фінансове джерело для утримання армії, що приносила йому славу й задоволення.
Невдовзі після коронації Річард вирушив у Третій хрестовий похід, під час якого захопив острів Кіпр і фортецю Акру. Коли король таємно повертався з походу до Англії, то потрапив у полон до свого давнього недруга герцога Австрійського.
Шато-Гайяр – улюблений замок Річарда Левове Серце у Франції.
Пам’ятник королю Річарду в Лондоні
Історична цікавинка
У грудні 1192 р. король зупинився для відпочинку в містечку неподалік від Відня й відправив слугу за харчами. Надворі лютував мороз, тому чоловік про всяк випадок заткнув за пояс теплі Річардові рукавиці, на яких виблискував вишитий золотом лев – герб короля Англії. Рукавиці й зрадили необачного подорожнього. Коли слугу схопили, він під загрозою неминучої смерті зізнався, де перебуває король. Так Річард потрапив у полон.
Місце перебування англійського короля довго зберігалося в таємниці. Згідно з легендою, замок, де утримували Річарда, виявив молодий рицар Блондель де Нель, васал короля і друг його юності. Прогулюючись під стінами замку, він наспівував пісню, яку вони колись склали разом. Почувши знайому мелодію, Річард підхопив її і так повідомив про місце свого ув’язнення. Завдяки старанням Альєнори Аквітанської його було звільнено за чималий викуп.
Після полону Річард, пробувши в Англії всього кілька тижнів, подався до Нормандії, де розпочав підготовку до війни з французьким королем Філіппом II Августом. Живим до Англії йому повернутися не судилося. У 1199 р. Річард зазнав смертельного поранення отруйною стрілою. Це сталося в рідній йому Аквітанії під час облоги замку, у якому начебто було сховано скарби його батька Генріха II. Помираючи, Річард проголосив спадкоємцем англійського трону свого молодшого брата Іоанна.
