Нове політичне мислення
ТЕМА 7. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ
§ 28. Закінчення “холодної війни” (друга половина 80-х – 90-і роки XX ст.)
3. Нове політичне мислення.
Розрядка міжнародної напруженості в 1970-х роках, кульмінацією якої була Гельсінкська угода 1975 p., не стала незворотною. Недовіра між країнами двох блоків, насамперед – СРСР і США, не зникла, а, навпаки, посилилася.
Загострення міжнародної напруженості в першій половині 1980-х років було не меншим, аніж у 1950-1960-х роках. При цьому ядерні потенціали країн значно збільшилися. У світі налічувалося 50 тис. ядерних
Поступово у свідомості світової пюмадськості сформувалося різко негативне ставлення до ідеї насильницького розв’язання протистояння між Заходом і Сходом.
Після приходу до влади М. Горбачова в Москві почали розуміти, що серйозна зовнішня політика неможлива без взаємних поступок.
“Перебудова” в СРСР сформувала “нове політичне мислення” його керівників. Воно полягало в пріоритеті загальнолюдських цінностей над класовими принципами, що панували в радянській зовнішній
Крім того, “нове політичне мислення” визнавало за народом кожної країни його власний соціальний і політичний вибір, забезпечення балансу інтересів усіх держав – членів світового співтовариства. Наголос робився на принципі мирного співіснування як умові виживання та збереження цивілізації.
Мовою документів
Із Делійської декларації про принципи вільного від ядерної зброї та ненасильницького миру, підписаної керівниками СРСР та Індії
27 листопада 1986 р.
В ядерну епоху людство повинно виробити “нове політичне мислення”, нову концепцію світу, що дає надійні гарантії виживання людства.
Світ, що дістався нам у спадок, належить теперішньому та майбутньому поколіннями. І це вимагає, аби пріоритет надавався загальнолюдським цінностям. Повинне визнаватися право кожного народу та кожної людини на життя, свободу, мир і прагнення до щастя. Має поважатися право кожного народу на власний вибір – соціальний, політичний, ідеологічний.
Михайло Горбачов розгорнув широку зовнішньополітичну діяльність. На Стокгольмській конференції щодо заходів закріплення довіри та безпеки в Європі, що проходила з перервами з 17 січня 1984 р. по 21 вересня 1986 p., був узгоджений комплекс політичних і військово-технічних заходів для зменшення ризику війни в Європі. У квітні 1985 р. СРСР припинив виготовлення ракет СС-20, а в серпні ввів односторонній мораторій на ядерні випробування, який діяв півтора року.
У листопаді 1985 р. у Женеві відбулася перша радянсько-американська зустріч на вищому рівні між удруге обраним у 1984 р. президентом США Р. Рейга – ном і М. Горбачовим. Унаслідок цієї важливої зустрічі була досягнута принципова згода про 50-відсоткове скорочення стратегічних наступальних озброєнь, до того ж обидві сторони підписали проміжний договір про ядерні сили середнього радіуса дії. У жовтні 1986 р. відбулася нова радянсько-американська зустріч на вищому рівні в Рейк’явіку. СРСР запропонував пакет радикальних пропозицій щодо ядерного роззброєння: скоротити на 50 % стратегічні наступальні озброєння протягом перших п’яти років, а потім цілком їх ліквідувати; звільнити Європу 188 від усіх ракет середньої дальності; домовитися про заборону ядерних випробувань та ін. На відміну від попередніх перемовин СРСР погодився з вимогами США про жорстку систему контролю.
Підписанню цих угод, які мали б історичне значення, перешкоджали розбіжності з питань розгортання програми СОІ. Однак важливий крок на шляху зміцнення взаємної довіри між двома наддержавами був зроблений.
У грудні 1987 р. під час чергової радянсько-американської зустрічі на вищому рівні М. Горбачов і Р. Рейган підписали Угоду про скорочення озброєнь середнього радіуса дії, згідно з якою передбачалася ліквідація цілого класу ядерної зброї під жорстким взаємним контролем.
Тенденція послаблення міжнародної напруженості та “потепління” політичного клімату у відносинах між Сходом і Заходом проявилася й на черговій загальноєвропейській конференції, що проходила у Відні в 1986-1989 pp. Разом із проблемами зміцнення міжнародної безпеки серйозна увага на ній приділялася дотриманню прав людини.
Епоха “холодної війни” остаточно закінчилась і “залізна завіса” між Сходом і Заходом піднялася після виведення радянських військ з Афганістану 15 лютого 1989 p., зруйнування Берлінської стіни в листопаді 1989 p., обрання в 1988 р. президентом СІ11А Дж. Буша та його зустрічі в грудні 1989 р. На о. Мальті з М. Горбачовим. За підсумками мальтійської зустрічі СРСР і США перестали бути потенційними противниками, а розкол людства на “капіталістичний світ” і “соціалістичну співдружність” на початку 1990-х років став надбанням історії.
31 липня 1991 р. була укладена найважливіша радянсько-американська угода: М. Горбачов і Дж. Буш підписали в Москві давно обговорюваний Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1), який передбачав взаємне 30-40-відсоткове скорочення ядерних арсеналів. Уперше в історії роззброєння найбільших держав світу досягло таких масштабів.
У січні 1993 р. президенти Б. Єльцин і Дж. Буш підписали новий Договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-2), до якого приєдналася й Україна.
