“Новий курс Рузвельта – якісно нова політика уряду США протягом 1933-1940, яка грунтувалася на значному посиленні впливу держави на регулювання економічних і соціальних процесів. До 1929 економічна система розвинених країн спиралася на принципи ринкової економіки та певною мірою монополістичної планомірності (з часу появи монополій) на мікрорівні. Водночас монополізм почав суттєво деформувати механізм саморегулювання економіки, внаслідок чого виникла найглибша за всю історію капіталізму криза. Рівень виробництва промислової продукції
1932 знизився порівняно з 1929 на 46%, кількість безробітних досягала 17 млн осіб, відбулося масове банкрутство фермерів, на межі краху перебувала банківська система, що загострювало соціальні суперечності. Обраний наприкінці 1932 президентом США Ф. Рузвельт за таких обставин почав реалізацію системи заходів, спрямованих на виведення країни з глибокої соціально-економічної кризи, що дістали назву “Н. к.”Р. Серед адміністративно-правових заходів було запровадження 1933 правила регулювання умов конкуренції, які визначали єдину політику ціноутворення (в т. ч. допускалася й фіксація цін), заходи щодо захисту інтересів споживачів.
Було встановлено мінімальний рівень оплати робочої сили й максимальної тривалості робочого часу. Держава стала регулювати рівень промислового виробництва, розподілу ринків збуту товарів між підприємцями галузі. Були організовані громадські роботи за бюджетні кошти (з 1934 на цих роботах було зайнято бл. 5 млн осіб). З метою регулювання сільського господарства держава стимулювала скорочення посівних площ і поголів’я худоби через виплату компенсацій і премій, фермерам було надано кредити на 100 млн дол., значно розширились повноваження Федеральної резервної системи і контроль за нею з боку уряду, було створено федеральну корпорацію для страхування вкладів у банках, розширювався державний контроль за функціонуванням фондової біржі й посилювалося регулювання ринку цінних паперів. Удосконалювалась бюджетна, податкова і кредитна політика, зокрема, було збільшено оподаткування прибутків. Значній кількості безробітних виплачувалася допомога, зростала роль держави у регулюванні відносин між працею і капіталом, зокрема, визначалося право найманих працівників на страйки, заборонялася дискримінація членів профспілок, удосконалювалося пенсійне законодавство тощо. Ці заходи багато економістів розглядали як соціалізацію економіки. Нову роль держави в економіці обгрунтував Дж. Кейнс 1936 у праці “Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей” (див. Кейнсіанство). Досвід реформ уряду Рузвельта є актуальним і для України, оскільки передусім підтверджує, що вихід з глибокої соціально-економічної кризи можливий шляхом посилення державного впливу на розвиток економіки, розробки і реалізації державою виваженої економічної політики демократизації суспільства. Такий досвід є корисним і в післякризовий період.
