НОВОВВЕДЕННЯ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
НОВОВВЕДЕННЯ (інновація, новація) – цілеспрямована зміна чогось у суспільстві, його структурах і підструктурах, що розрахована на певний ефект (екон., соціальний, політ, та ін.). Сутністю Н. є інноваційна діяльність, а змістом – комплексний процес створення, розповсюдження та використання новації. Водночас Н. означає спричинення даною новацією змін у тому соціальному, духовному, культурному та предметному середовищі, в яке вона впроваджується. Залежно від предметного змісту інновацій розрізняють
Термін “інновація” увійшов у вжиток науки в XIX ст. через антропологію та етнографію, де став застосовуватися як антонім до терміна “традиції” при дослідженні процесів змін у культурі. В цих науках особливу увагу було приділено дифузії культурних новоутворень у відповідному середовищі, включаючи їх перенесення в інші культури. У перш.
Нині особливої актуальності набуває завдання інтенсифікації інноваційних процесів. Його вирішення потребує широкого розвитку комплексних, зокрема соціол. досліджень Н. Блок – схема параметрів такого дослідження включає: характеристики новизни (тип, зміст, потенціал, соціокультурна та організаційна адаптованість тощо); організації – учасники (інноваційний потенціал, стратегія органів управління, інноваційність внутрішньо-організаційних і міжорганізаційних структур і процесів і т. д.); середовище Н. (характеристики екон. та ін. відносин, організація і стратегія управління Н. у відповідній галузі тощо); динаміка Н, (параметри, які характеризують стадії інноваційного процесу та життєвого циклу Н.); результати Н. (його завершеність та ефективність).
Н. як процес має певну стадійність, яка наз. життєвим циклом. Він охоплює: 1) зародження (усвідомлення потреби і можливості амін); 2) дифузію (тиражування, багаторазово повторення Н.); 3) рутинізацію (Н. реалізується у стабільних елементах відповідних об’єктів).
Сиотоматизація II проводиться на таких найбільш заг. засадах: 1) тип новизни (новації); 2) механізм здійснення; 8) специфіка інноваційного процесу; 4) сфера впровадження. За критерієм (4) Н. поділяються на матеріально чехи (техніка, технологія, промислові матеріали), соціальні, екон., політ., організаційно-управлінські, соціально-управлінські, правові, пед. та ін. За особливостями масштабу та повноти свого здійснення Н. складають такі групи: локильні (одиничні), тобто такі, що реалізуються на одному об’єкті, та дифузні, які впроваджуються на багатьох об’єктах, завершені та незавершені, успішні та неуспішні. Категорія Н. дедалі ширше й частіше використовується в соціології з метою вивчення соціальних інновацій.
