Об’єктивне і суб’єктивне в стилістиці – Стилістика як лінгвістичне вчення
Стилістика української мови
Об’єктивне і суб’єктивне в стилістиці
Реалії “об’єктивне” й “суб’єктивне” становлять постійну ознаку всього того, що наявне і сприймається людиною в навколишньому світі, отже, і в мові, яка виявляється в мовленні.
Об’єктивне в стилістиці – це те, що існує поза волею людини, не залежить від неї, не підвладне її бажанням; суб’єктивне в стилістиці – особистісне, індивідуальне, пов’язане з діями окремої особи, те, що відображає її думки, переживання, почування, які зумовлені
До об’єктивних явищ стилістики як вчення про найраціональніше використання мови належать такі позамовні й мовні реалії:
– суспільна свідомість громадян, їхнє ставлення до мови, розуміння ними місця, питомої ваги і функцій мови для себе і для інших;
– стан мовних знань і мовленнєвої – усної й писемної – культури носіїв мови (пор. неоднаковий стан культури українського і російського мовлення
– рівень стильового й стилістичного членування мови, її утвердження і вияв у ній усіх стилів і жанрів мови, відпрацьованість у кожному стилі мовленнєвої техніки, стилетвірних засобів – структурних, значеннєвих і функціональних.
До суб’єктивних явищ стилістики належать такі, які виявляються в індивідуальному усному й писемному мовленні і залежать від чинників, пов’язаних із мовцем, зокрема від:
– рівня освіти, професії, характеру, темпераменту мовця;
– настрою мовця в момент мовлення;
– усвідомлення мовцем мети свого висловлювання;
– фізіологічного і психічного стану, самопочуття мовця;
– особистісної орієнтації на когось або на щось під час мовлення;
– розумово-емоційної налаштованості того, хто висловлюється.
Тільки суб’єктивні ознаки мовлення індивідуалізують мовлення кожного учасника комунікативного процесу. Вони виявляються в усіх складниках мови – у фонетичній системі, лексиці, фразеології, граматичній будові. Навіть окремо вимовлена фонема, а ще з більшою очевидністю окреме слово чи речення, своєрідно виявляє кожне окреме Я. Мовець і його співрозмовник усвідомлюють цю реалію і відповідно послуговуються нею у своїй мовленнєвій діяльності.
Отже, об’єктивне і суб’єктивне в мовленні, гармонійне поєднання їх забезпечує досягнення того, що прийнято називати культурою слова кожного Я.
