Обслуговування зовнішнього боргу – платежі держави – боржника кредиторам з метою погашення основного боргу та виплат нарахованих відсотків. Таке обслуговування має такі негативні наслідки: 1) відволікає частину державних коштів від фінансування національної економіки; 2) з метою обслуговування значних за обсягом боргів держава може збільшувати бюджетний дефіцит, податкове навантаження на підприємців та ін., що призводить до відпливу капіталу за кордон; 3) створює або посилює умови виникнення фінансової кризи; 4) погіршує інвестиційний
клімат в країні. За оцінками західних учених, загрозою для економічного суверенітету країн з перехідною економікою є обсяг зовнішнього боргу, який перевищує 25-40% ВВП, а для країн, що розвиваються – 35 – 40% ВВП. Така загроза зростає за неефективного управління зовнішнім боргом, дискримінації країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою у сфері світової торгівлі, техніко-технологічної відсталості більшості з цих країн, їх однобічної спеціалізації у міжнародному поділі праці (виробляють здебільшого товари з низьким ступенем обробки) тощо. На початку XXI ст. загальна сума зовнішнього боргу більш як 200 країн світу перевищувала 4 трлн дол., а країн, що розвиваються, – 2,5 трлн дол. Проте до країн з борговою економікою належать лише ті, які за рахунок зовнішніх запозичень забезпечують не менше 30% економічного зростання.
