Опіки,- Долікарська допомога при різних видах травм
Безпека життєдіяльності
4. ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ, ТРАВМАМ ТА В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
4.3. Долікарська допомога при різних видах травм
4.3.2. Опіки
Опіки бувають первинні (миттєві) та вторинні.
Опік – це ушкодження тканин, яке виникає під дією високої температури, хімічних речовин, електроструму, сонячних і рентгенівських променів. Вторинні опіки – результат займання одягу та охоплення тіла полум’ям.
Виокремлюють 4 ступені опіків:
I ступінь – еритема і набряк шкіри, почервоніння шкіри;
II
III ступінь – некроз епідермісу, змертвіння шкіри, її глибоких шарів, м’язів, тканин, частковий некроз дерми; струпи, кровотеча;
IV ступінь – некроз (обвуглення) шкіри і м’яких тканин; обвуглюється шкіра, уражені м’язи, сухожилля, кістки.
Одна третина чи одна друга ураженної опіком шкіри, внутрішніх тканин призводять до шоку, колапсу, смерті.
За глибиною ураження опіки поділяють на поверхневі (І, II, III ступенів), які гояться за рахунок здорової шкіри й епітелію шкірних придатків, та глибокі (ІІІ,
Площу опіку найкраще визначати за правилом дев’ятки: шкірний покрив голови і шиї становить 9% загальної площі шкіри, однієї руки – 9%, передньої поверхні тулуба – 18%, задньої – 18%, однієї нижньої кінцівки – 18%, інші – 1%. Площа долоні дорослої людини складає 1 – 1,2% від загальної площі тіла.
Радіаційні опіки виникають внаслідок прямої дії іонізуючого випромінювання (нейтронів гамма – і бета-променів). Існує їх 5 ступенів:
I – опіки первинної еритеми. Через 1-2 год. з’являється почервоніння, триває від кількох годин до 2-6 діб;
II – прихований опік, триває від кількох годин до 2 діб;
III – період гострого запалення, поступове утворення вторинної еритеми, набряків, ерозії, виразки на ураженій шкірі з різким болем, триває від 2 тижнів до кількох місяців;
IV – відновлення (завершення) процесу, поступове зменшення еритеми і гоєння ран, глибокі виразки не гояться роками.
V – період віддалених наслідків – виникає атрофія підшкірної основи, сухість і порушення пігментації шкіри, виразки, рубці.
Залежно від величини поглинутої дози радіаційного випромінювання розрізняють 4 ступені важкості радіаційних опіків:
I – при 800 – 1200 рад;
II – при 1200-2000 рад, повторна еритема, набряки, субепідермальні пухирі, атрофується шкіра, м’язи – через 1-2 місяці;
– при 2000 – 2500 рад – різко виражена еритема, набряки, пухирі, ерозії, виразки, некроз шкіри, нагноєння, гостре запалення, різкий біль, триває роками;
III – при 2500 – 3000 рад і більше – гостре запалення, набряк, біль, крововиливи, пухирі, некроз тканини, гангрена, сепсис.
Лікування: місцева гіпотермія, інфільтрація уражених тканин 0,25% розчином новокаїну, новокаїнова блокада, шкіру змащують стерильною олією, накладають фурацилінові пов’язки, лікують хірургічно.
При термічних опіках накладають стерильну пов’язку, обмотують людину простирадлом, забезпечують тепло, дають теплий чай, солодку каву, обтирають спиртом, одеколоном, горілкою чи змащують ними пов’язки і бинти. При шоку дають пити 20 крапель валер’янки чи краплі Зеленіна, 2-3 чарки вина чи горілки.
При хімічних опіках 10 – 20 хв. промивають обпечене місце струменем проточної води.
При опіку лугом накладають пов’язку з марлі, змочену розчином борної кислоти (1 г на склянку води).
Забороняється відривати пухирі, а також відривати від них одяг, сургуч, каніфоль, бо це може призвести до інфекції та затягнути термін гоєння ран. Заборонено змащувати рани маслом, мазями, засипати порошками. При важких і обширних опіках (понад 15-30% загальної поверхні тіла) розвивається загальне ураження організму, що супроводжується важким шоком (опікова хвороба), викликає зміни в роботі центральної нервової системи (біль), зміни складу крові, інтоксикацію організму. Чим більша поверхня опіку, тим більше уражено нервових закінчень і тим сильніше виражені явища травматичного шоку.
Порушення функцій внутрішніх органів при опіках виникає велике виділення крізь опікову поверхню плазми крові, отруєння організму продуктами розпаду змертвілої тканини, які всмоктуються організмом із зони ушкодження. З’являються головний біль, загальна слабкість, блювання.
Потерпілому часто і потрошки дають пити воду з питною сіллю, (1/2 чайної ложки соди + 1 чайна ложка солі на 1 літр води).
Для пов’язок використовують стерильний бинт, індивідуальний пакет. Опечену поверхню можна закрити чистою бавовняною тканиною, пропрасованою гарячою праскою або змоченою етиловим спиртом, горілкою, перманганатом калію, які зменшують біль.
Потерпілого тепло вкривають, для знімання шоку вводять наркотичні речовини (промедол, морфій), дають пити гарячу каву, чай з вином, небагато горшки.
При опіках фосфором опускають ушкоджену частину тіла в воду і там знімають частинки фосфору пінцетом, шкіру обробляють 5% розчином мідного купоросу і закривають сухою чистою пов’язкою.
При ураженні РР, хімічною зброєю, ОР всмоктуються в кров значно швидше, ніж при їх потраплянні на неушкоджену шкіру: ними можуть бути заражені шкірні покриви, очі, органи дихання і травлення. ОР можуть потрапити на поверхню ран і опіків у вигляді крапель, аерозолів і газоподібних речовин.
Характерною ознакою комбінованого хімічного ураження (КХУ) є фібрилярне посіпування м’язових волокон у рані та навколо неї, посилене потовиділення із шкірного покриву, що її оточує. Фібрилярне посіпування м’язів може переходити в загальні судоми, розвивається бронхоспазм, міоз.
При опіках 3 – 4 ступенів важкості перебігу ранового процесу уражені тканини набувають вигляду вареного м’яса, порушується скоротливість м’язів, вони легко рвуться, можуть утворитися міжм’язові флегмони, гнійні метастази. Від іприту можуть спостерігатися гнійне розплавленим ран і кровотеча, на грудях розвивається гнійний перитоніт, рани у вигляді темно-бурих масних плям із запахом гірчиці, часнику, паленої гуми, поверхні ран набувають буро-коричневого забарвлення, настають головний біль, апатія, зниження артеріального тиску, підвищення температури тіла до 40°С, судоми, коматозний стан. Рани гояться дуже повільно, з великими шрамами.
При зараженні ран чи при опіках люїзитом виникає різкий біль, з’являється запах квітів герані, посилюється кровотеча, через 20 хв. навколо рани з’являються гіперемія, набряк шкіри, пухирці, глибокий некроз тканин, явище загальної інтоксикації.
До невідкладних заходів першої долікарської допомоги належать: введення антидоту, дегазація ОР, інгаляція кисню, введення серцево-судинних і протисудомних засобів, нейтралізація ОР на шкірі.
