Організації міжнародні

Політологічний словник

Організації міжнародні – це об’єднання держав, національних громадських організацій та індивідуальних членів з метою вирішення питань регіонального або глобального характеру, відвернення та врегулювання військових конфліктів, протистояння. При диференційованому розгляді розрізняють О. м., які виступають за мир, роззброєння та безпеку; за дотримання громадянських прав; проти безробіття; подолання неписьменності; за демократію, розкріпачення жіноцтва; проти забруднення навколишнього середовища; проти

расової та національної дискримінації, расизму та апартеїду, за рівноправність всіх націй та народностей; проти фашистських диктаторських та інших антидемократичних режимів тощо.

Особливе місце серед О. м. посідає Організація Об’єднаних Націй (ООН) з її спеціалізованими установами (ЮНЕСКО, ВООЗ, МБРР, МВФ, МОП та ін.). Усі інші О. м. поділяються на дві великі групи – міжурядові і неурядові. Серед міжурядових О. м. – Рух неприєднання, Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Організація країн – експортерів нафти (ОПЕК), Рада Європи та Європейський союз, НАТО, Ліга арабських держав, Організація африканської

єдності, Організація американських держав, Співдружність незалежних держав (СНД) та ін. До цієї групи О. м. належать і нещодавно створені – Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА), Організація Чорноморського економічного співробітництва, Вишеградська четвірка, Рада північноатлантичного співробітництва та ін.

До неурядових О. м. належать: Всесвітня федерація профспілок, Міжнародна демократична організація жінок, Всесвітня Рада миру, Всесвітня федерація демократичної молоді, Міжнародна спілка студентів, Пагуошський рух, Гринпіс та ін. О. м. мають керівні органи (асамблея, конгрес) та виконавчі органи (секретаріат, штаб-квартира), кошти, відраховані на загальні потреби їх членами, і функціонерів – відповідний бюрократичний апарат. Рішення О. м. мають рекомендаційний характер, тобто не є обов’язковими і підлягають ратифікації національними парламентами або ухваленню відповідними органами національних громадських організацій. Однак невиконання рішень О. м. може зумовити певні санкції морально-політичного та фінансово-економічного характеру.

Законом України “Про об’єднання громадян” передбачається, що національні громадські організації та їх спілки можуть засновувати або вступати в міжнародні об’єднання громадян, підтримувати безпосередні міжнародні контакти.

Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К., 1997; Политическая энциклопедия. – М., 2003; Мировое политическое развитие: век XX. – М., 1994.

А. Кудряченко

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Організації міжнародні - Довідник з політології