Органогенез – РОЗМНОЖЕННЯ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОРГАНІЗМІВ

Біологія. Комплексний довідник – підготовка до ЗНО та ДПА

РОЗМНОЖЕННЯ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОРГАНІЗМІВ

Органогенез

Із трьох зародкових листків розвиваються всі тканини й органи.

На спинному боці зародка з клітин ектодерми формується нервова пластинка, що згортається в нервову трубку і занурюється під ектодерму. Зародок на цій стадії називають нейрулою, де починається закладка органів. В ентодермі утворюється зародкова хорда, а над нею у майбутнього організму: з ектодерми – шкірні покриви, нервова система, органи

чуттів; із ентодерми – травна система, печінка, підшлункова залоза, легені; мезодерма дає початок хрящовому і кістковому скелету, м’язам, кровоносній системі, ниркам, статевим залозам. Далі відбуваються утворення і розвиток інших органів.

Усі клітини зародка розвиваються з однієї вихідної клітини – зиготи і мають однаковий набір хромосом, а також генетичну інформацію. Однак у різних зародкових листках функціонують різні набори генів, що призводить до формування різних тканин і органів. Специфічність роботи клітин виникає не відразу, а на певному етапі ембріогенезу.

Цей процес починається після виходу

організму з яйця або утроби матері, тобто після його народження, коли організм здатний існувати самостійно. Постембріональний розвиток може бути прямим або непрямим.

Прямий розвиток відбувається без перетворень, коли народжений організм подібний до дорослої особини, наприклад, у птахів та ссавців.

Непрямий розвиток відбувається з метаморфозом – перетворенням у дорослу особину. В такому випадку присутня личинкова стадія, коли народжений організм не схожий на дорослу особину. Личинка – організм, пристосований до активного способу живлення, росту та розвитку, але не здатний до розмноження (в окремих випадках). Наприклад, в жаби личинкова стадія – пуголовок, в метелика – гусениця.

Біологічна роль метаморфозу полягає в тому, що личинки і дорослі особини мають різний спосіб живлення, адаптовані до різних умов, що усуває конкуренцію між ними і сприяє виживанню потомства.

Вікові особливості організмів вказують, на якому етапі розвитку перебуває той чи інший організм. Для рослинних і тваринних організмів характерна певна класифікація вікових особливостей.

Класифікація вікових особливостей рослинних організмів:

1) насінина – матеріал, який потрапляє в землю;

2) проросток – перші сходи майбутньої рослини;

3) ювенільна рослина – має перші два листочки на стеблі;

4) іматурна рослина – характеризується наявністю чотирьох листів на стеблі;

5) вергінільна рослина – характеризується наявністю всіх листків на стеблі та появою квітки;

6) генеративна рослина – здатна до розмноження;

7) субсенільна рослина – залишила після себе “потомство”, тобто на ній утворилися плоди;

8) сенільна рослина – вже закінчила період плодоношення, процеси життєдіяльності в ній поступово затихають;

9) стадія відмирання – припинення всіх процесів життєдіяльності.

Класифікація вікових особливостей тваринних організмів.

Непрямий розвиток супроводжується значними змінами у будові організму. Неповне перетворення має такі фази: .

1) яйце;

2) личинка;

3) доросла особина.

Зустрічається у клопів, бабок, тарганів, прямокрилих тощо.

Вікові особливості тварин з повним перетворенням:

1) яйце;

2) личинка – росте, живиться та накопичує поживні речовини для наступних перетворень. Несхожа на дорослу комаху;

3) лялечка нагадує футляр, у якому личинка не живиться, а перетворюється на дорослу особину;

4) імаго – доросла особина: не линяє і не росте, а виконує функцію розмноження і розселення.

Зустрічається у метеликів, жуків, перетинчастокрилих тощо.

Отже, вікові особливості допомагають оцінити інтенсивність розмноження, рівень смертності та швидкість зміни поколінь.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Органогенез – РОЗМНОЖЕННЯ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОРГАНІЗМІВ - Довідник з біології