Основні напрямки бюджетної політики – необхідна умова побудови нової економічної системи
Регіональна економіка
Глава VIII
БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА
5. Основні напрямки бюджетної політики
Першим кроком при розв’язанні питань регіональної бюджетної політики має стати встановлення міри централізації бюджетних коштів державою з урахуванням того, що принципи і методи бюджетної політики визначаються функціями, покладеними на органи влади і управління. Іншими словами, необхідно в найкоротший термін чітко розподілити і законодавчо закріпиш компетенцію між центральними органами влади і органами регіонального та місцевого
Практика формування місцевих бюджетів зберегла у своїй основі колишні державні функції планового управління народним господарством, тоді як виконання бюджетів здійснюється в умовах ринкової економиш, що розвивається. В результаті бюджети різних рівнів перетворені практично в умовні кошториси, де і доходна і витратна частини не відповідають економіці, яка складалася, та соціальним програмам, що реалізовуються.
Найпарадоксальнішим
Нині спостерігаються два протилежних процеси: перший – це спад виробництва, що чинить руйнівний тиск на грошову систему і призводить до напруження ринкових цін, а другий – збільшення витрат на соціальні програми при відсутності коштів на їх фінансування. У такій ситуації збалансувати доходи й витрати та досягти фінансової стабільності неможливо.
Як відомо, за умов ринкової економиш підвищується роль держави, направлена на вирішення завдань соціальної справедливості.
Аналіз формування і використання бюджетних коштів за останні роки показав, що існуючий метод розподілу фінансових ресурсів держави по ланках бюджетної системи є конфіскаційним, він не сприяє економічному зростанню, підвищенню зацікавленості в розвитку фінансової бази регіону, не дає можливості вирішувати найсерйозніші проблеми соціального захисту населення регіону.
Тому одним з основних завдань реформування бюджетної системи країни є децентралізація державних фінансів, здійснення на державному рівні витрат, лише пов’язаних із забезпеченням фінансування загальнодержавних потреб (охорони кордонів, оборони, утримання законодавчої і виконавчої влади, розвиток фундаментальної науки, космічних досліджень, охорони природи, структурної перебудови економіки тощо). За рахунок централізованих джерел повинні фінансуватися витрати по вирівнюванню соціальної забезпеченості регіонів. Витрати за рішенням проблем місцевого рівня мають фінансуватися за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.
Для забезпечення реального втілення в життя принципів самостійності при складанні і використанні бюджетів на всіх рівнях управління необхідно, щоб кожна ланка бюджетної системи мала чітко визначену законом дохідну базу, а взаємовідносини між державним і регіональним бюджетами будувалися з урахуванням умов соціально-економічного розвитку регіонів.
Виходячи з економічного становища України і прогнозних макропоказників розвитку її економіки і враховуючи те, що бюджет є основним інструментом економічної політики держави, провідними напрямками бюджетної політики мають стати: сприяння позитивним змінам у соціально-економічному розвитку країни; пріоритетне спрямування бюджетних коштів на подальше оздоровлення вітчизняного виробництва, що дасть змогу забезпечити фінансовими ресурсами сферу соціального захисту населення і соціально-культурну сферу з урахуванням необхідності забезпечення гарантованого рівня надання соціальних послуг та виконання адресних соціальних програм, передбачених відповідними законами; проведення структурних реформ з метою забезпечення економічного зростання і підвищення ефективності економіки країни; забезпечення граничного рівня перерозподілу валового внутрішнього продукту через доходну частину бюджету в розмірі не більш 38 відсотків з урахуванням державних цільових фондів (за винятком Пенсійного фонду України): формування взаємовідносин між бюджетами, що сприятимуть зміцненню самостійності місцевих бюджетів, відповідно до Конституції та законодавства України; вдосконалення бюджетного процесу, впровадження науково обгрунтованої системи прогнозування показників, взятих за основу формування доходів і видатків бюджету, забезпечення переходу до середньострокового та перспективного фінансового і бюджетного планування; забезпечення режиму раціонального витрачання фінансових ресурсів через посилення контролю за ефективністю їх використання; стабілізація діяльності Пенсійного фонду України, та проведення реформи пенсійного забезпечення.
Граничний розмір дефіциту бюджету не має перевищувати двох відсотків прогнозного валового внутрішнього продукту України.
Збалансування бюджету і досягнення реальності його показників слід забезпечувати через: зменшення дотацій та субсидій, що виділяються окремим галузям і одержувачам; скорочення та упорядкування пільг, які одержують громадяни, а також скорочення податкових пільг; перегляд державних і регіональних програм, їх зменшення за рахунок об’єднання і ліквідації програм, що мають вузьковідомчу і чисто регіональну спрямованість; зменшення розмірів не грошових та бартерних операцій і витіснення з економічного простору грошових сурогатів.
Слід передбачити фінансування бюджетного дефіциту з додержанням економічно безпечних умов і обсягів використання неемісійних джерел фінансування, зниження рівня доходності державних цінних паперів та продовження середнього терміну їх обігу, поступово збільшити обсяги залучення довгострокових фінансових ресурсів через вихід на міжнародний фондовий ринок і розміщення українських державних цінних паперів.
Доходну частину бюджету треба формувати, виходячи із таких положень, як здійснення розрахунків на підставі реально визначених показників доходів, створення законодавчих основ для зміцнення доходної бази бюджетної системи, вживання заходів для забезпечення повноти і своєчасності надходження загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджету та державних цільових фондів, залучення надходження дивідендів, одержаних від акцій та інших цінних паперів, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, відшкодування витрат бюджету на виконання кредитних і гарантійних зобов’язань України внаслідок невиконання юридичними особами – позичальниками – своїх зобов’язань щодо погашення та обслуговування таких кредитів під державні гарантії, а також консолідації в бюджеті доходів від здачі в ореаду державного та комунального майна.
Формування видаткової частини бюджету треба здійснювати, виходячи з необхідності таких моментів: пріоритетного фінансування загальнодержавних програм, які сприяють забезпеченого економічного зростання; забезпечення своєчасної виплати у повному обсязі заробітної плати працівникам установ і організацій, що фінансуються з бюджету, соціальних виплат населенню та впровадження нормативних заходів з метою недопущення заборгованості заробітної плати та соціальних виплат у майбутньому; визначення обсягів фінансування системи державних навчальних закладів, враховуючи потреби економіки України щодо фахівців певних галузей; забезпечення гарантованого державою безплатного медичного обслуговування населення, розвитку страхових засад його фінансування та надання послуг на платній основі; створення умов для будівництва житла за рахунок залучення коштів населення і довгострокового кредитування; визначення об’єктів фінансування капітальних вкладень за рахунок бюджетних коштів, як правило, на конкурсній основі з урахуванням пріоритетності галузей народного господарства та об’єктів, що найближчим часом даватимуть віддачу, з додатковим залученням довгострокових кредитів, власних коштів підприємств, іноземних інвестицій разом із розширенням не бюджетних джерел фінансування капітальних вкладень; визначення видатків на оборону та правоохоронні органи з урахуванням подальшого реформування Збройних Сил України, зокрема ліквідації непрофільних та не функціональних закладів підрозділів (поєднуючи такі заходи з удосконаленням форм і методів соціального захисту військовослужбовців); подальшого скорочення бюджетних витрат, крім витрат на соціальний захист населення, соціально-культурні програми, утримання інститутів державної влади, погашення державної заборгованості за державними позиками, і спрямування цих коштів на першочергові заходи, визначені цією постановою; впровадження механізму, за яким фінансування видатків на міжнародне співробітництво провадиться на підставі мораторію на збільшення кількості працівників дипломатичних представництв України, а розвиток їх мережі за кордоном здійснюється через удосконалення структури таких установ, чіткого визначення і раціонального перерозподілу функцій підрозділів, перегляду функціональних обов’язків працівників з метою уникнення дублювання, а також своєчасного і в повному обсязі виконання зобов’язань з обслуговування державного боргу України, що зміцнить авторитет країни на внутрішньому і зовнішньому ринках капіталу.
Побудова нової економічної системи ринкового типу потребує чіткого визначення як у теоретичному, так і практичному аспектах, ролі і місця бюджету у розбудові і становленні держави і особливо у відновленні відтворю – вальних процесів виробництва за рахунок впровадження виваженої податкової політики, створення сприятливої інвестиційної політики та впровадження наукоємних технологій і на цій основі – забезпечення збалансованості доходів і видатків бюджету.
Особливого значення набуває комплексне теоретичне і практичне вивчення економічної природи і суті бюджету, використання бюджетних методів регулювання розвитку економіки як основи побудови економічно розвинутої, незалежної держави.
Розширення функцій бюджету, зокрема у напрямку обслуговування державного боргу, здійснення фінансових взаємовідносин із зарубіжними країнами та міжнародними фінансовими інститутами, а також обгрунтування напрямків здійснення регулюючих функцій держави за допомогою використання бюджетної системи при розподілі фінансових ресурсів країни і їх використання на цілі економічного і соціального розвитку мусить стати нормою.
