Особисті споживчі витрати

Особисті споживчі витрати – частина особистих доходів громадян, що залишається після виплати податків і відкладання певної частини доходу на нагромадження. Одержання особистих (сімейних) доходів не є самоціллю, Це лише засіб для задоволення потреб. Більша частина цих доходів переливається через торгівлю у виробничий сектор у вигляді витрат на особисте споживання. Споживчі витрати в країнах з розвиненою економікою класифікуються на товари і послуги. О. е. в. класифікуються так: витрати на товари довгострокового користування (строк служби

товару 1 рік і більше); витрати на товари короткострокового користування (строк служби товару менше 1 року); витрати на послуги. До товарів довгострокового користування належать телевізори, меблі тощо. Більшість продуктів харчування і предметів одягу становлять товари короткострокового використання. Із зростанням доходів не тільки найповніше задовольняються потреби сімей, але й змінюється структура витрат, система перевагу видах споживання. Для розвинутих країн характерне зменшення витрат на харчування (при удосконаленні його структури за рахунок високоякісних і висококалорійних продуктів) і збільшення витрат
на товари довгострокового користування. Це суттєво змінює структуру потреб, звичок людей тощо. Для цих країн характерне зростання витрат на послуги. Так, у США в цю сферу спрямовується більше половини споживчих витрат громадян. В колишньому СРСР структура споживчих витрат характеризувалась високою питомою вагою витрат на харчування і дуже низькою питомою вагою на послуги (значно менше половини загальних витрат). Особисте споживання населення України скоротилось з 72,6% національного доходу в 1992 р. до 52,4% в 1993 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Особисті споживчі витрати - Економічний словник