Особливості вживання в мовленні повних і неповних простих речень, слів-речень
СТИЛІСТИКА СИНТАКСИСУ
§ 31. Особливості вживання в мовленні повних і неповних простих речень, слів-речень
Речення, у яких є всі члени речення, необхідні для певного структурного типу, називаються Повними : Без мрії не родить жито.
Речення, у якому пропущено якийсь член, називається Неповним : Дівчата зайшли до класу першими, а хлопці – останніми
(неповне).
Неповні речення поділяються на:
Контекстуальні Ситуативні
Пропущений член визначається з контексту: відсутні члени речення не поновлюються:
Пішов він до річки,
341. 1. Дерево славиться плодами, людина – трудами. 2. Від роботи мозолі на руках, від їжі – на губах. 3. Бджола жалить жалом, а людина – словом. 4. Дерево живиться коріннями, людина – дружбою.
342. Неповні контекстуальні: Вливається в Дніпро Сула, житія людей – в історію. Андрій додому поспіша, а сонце – у зеніт.
Неповні ситуативні: А чи радість буває гіркою? – Буває. Як приходить до вас запізно. Ви з ким?
Еліптичні: Тиша й темрява навкруги зненацька розкололися й спалахнули. Тоді ще раз. Серед неба горить білолиций.
Типи
Стверджувальні | Заперечні | Питальні | Спонукальні |
Так. Еге. Атож. Справді. Гаразд. | Ні. A hіНема. Навпаки. | Так? Ні? Хіба? Дійсно? | Годі. Геть. Стоп. Гайда. |