Отруєння отрутохімікатами,- Побутові чинники небезпеки

Безпека життєдіяльності

2. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ПОВСЯКДЕНІШ УМОВАХ ВИРОБНИЦТВА І У ПОБУТІ

2.5. Побутові чинники небезпеки

2.5.5. Отруєння отрутохімікатами

До отрутохімікатів, що використовуються у побуті, належать побутові інсектициди. Засоби для боротьби із домашніми та садовими комахами, які виробляють підприємства побутової хімії, дуже ефективні, методи їх використання нескладні. Але ці препарати отруйні для людини і можуть викликати важкі гострі отруєння. Гострі отруєння настають при потраплянні хлорофосу чи карбофосу

у травний тракт чи при вдиханні їх парів (інгаляційно).

Отрутохімікати із групи фосфорноорганічних сполук (карбофос, тиофос, хлорофос, дихлофос, меркатиофос та ін.), потрапляючи в організм, можуть перетворюватися в ще токсичніші сполуки. При отруєнні у початковій стадії в ураженого виникає збудження, відчуття стискання у грудях, задишка, спітнілість, підвищується артеріальний тиск. Якщо не вжити необхідних заходів, стан потерпілого погіршується: спостерігається порушення дихання, уповільнення пульсу, здригання м’язів, спазматичний біль у череві. У важких випадках можуть настати втрата свідомості, судоми,

утруднення, а іноді й зупинення дихання.

Отрутохімікати із групи хлорорганічних сполук – гексахлоран, гептахлор та ін. при потраплянні в організм чи на шкіру швидко всмоктуються, накопичуються у жировій тканині, повільно виводяться із організму через травний тракт. У потерпілого з’являється біль у животі, загальна слабкість, підвищення температури тіла, збудження, судоми в литках.

Засоби, що відлякують комах та кліщів, здебільшого містять диметилфталат. У разі неправильного використання препарату та за надмірного надходження його в організм може настати важке ураження центральної нервової системи.

Перша допомога при побутових отруєннях. При будь-яких отруєннях потрібно негайно звернутися до лікаря. Але ще до його приходу потрібно надати потерпілому першу допомогу. Головне завдання полягає у виведенні із організму отруйного продукту чи його знешкодженні.

Ефективним засобом виведення отрути є промивання шлунка. Хворому потрібно дати випити декілька склянок води та викликати блювання. У воду можна додати сіль чи суху гірчицю (2 чайні ложки на склянку води). При отруєнні фосфорорганічними речовинами (“Карбофос”, “Хлорофос” тощо), а також метиловим спиртом у воду додають питну соду (1 чайну ложку на склянку води), а при отруєнні отруйними рослинами – перманганат калію (розчин має бути слабкого рожевого кольору).

При проникненні всередину отрутохімікатів потрібно зробити 4-5 промивань шлунка (3 – 4 склянки підсоленої чи з додаванням питної соди води), а потім дати потерпілому проносне.

При отруєнні нашатирним спиртом, каустичною содою (та препаратами, що її містять), кислотами, оцтовою есенцією, препаратами, які містять сильні кислоти, а також органічними розчинниками, засобами для виведення плям, змивання фарб потрібно дати потерпілому випити 2-3 склянки води, добре діє розчин яєчних білків (6 білків на 0,5 л. води), а також кисіль, желе, рисовий та вівсяний відвари. Молоко рекомендується лише при отруєнні кислотами чи препаратами, які їх містять.

Правильно надана перша допомога полегшує стан потерпілого.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Отруєння отрутохімікатами,- Побутові чинники небезпеки - Довідник з валеології