ПАНТЕЇЗМ

Культурологічний словник

ПАНТЕЇЗМ (від грец. pan – все, theos – бог) – філософське вчення, яке розглядає Бога не як надприродну особу, а як абсолют, злитий з природою. В концептуальному вигляді ідеї П. виклав у “Пантеїсти-коні” (1720 р.) англійський філософ Д. Толланд, хоч пантеїстичні

Тенденції у формі гілозоїзму (все довкілля – одушевлене) відомі ще з часів античної філософії. Відомі дві основні форми П.: натуралістична та релігійно-містична. Перша розчиняє Бога в природі, вважає, що він існує лише “в речах” (Д. Бруно), що Бог і природа – єдина субстанція (Б. Спіноза), що Бог – безлика і умоглядна “форма”, яка обладнує “матерію” (Г. Сковорода). Друга розчиняє природу в Бозі, вважає його наявним у всіх процесах і явищах як їх надприродне начало (І. Еріугена, І. Екхарт, М. Мальбранш та ін.). Пантеїстичні уявлення поділяли й деякі представники новітнього природознавства (А. Ейнштейн), хоч в цілому П. у ХХ ст. уже втратив своє світоглядно-філософське значення.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ПАНТЕЇЗМ - Культурологічний словник