Парето Вільфредо (1848-1923) – італійський економіст, соціолог, глава лозаннської школи політичної економії. У 1882 був призначений керівником Товариства залізниць Італії. З 1877 вивчав політичну економію. В 1893-1906 – професор Лозаннського університету. П. критикував ідею представників маржиналізму про можливість вимірювання й зіставлення індивідуальних оцінок корисності благ (можна лише розташувати переваги уподобань і смаків споживачів у певному порядку). Тому він запропонував відносний показник, згідно з яким один набір товарів є кращим
для споживача, ніж інший. П. розробив новий інструмент аналізу – криві байдужості, широко використовував математичні методи в економічних дослідженнях, необгрунтовано стверджуючи, що за допомогою математичної логіки можна виразити взаємозалежність економічних явищ і створити цілісну економічну теорію. П. працював над удосконаленням теорії загальної економічної рівноваги, зокрема, розглядав ряд станів рівноваги у динаміці, допускав можливість змінення коефіцієнта виробничої функції залежно від обсягів випуску товарів. Сформулював критерій найкращого розподілу ресурсів (відомий під назвою “оптимум П.”),
згідно з яким розподіл ресурсів є оптимальним тоді, коли неможливо поліпшити становище однієї особи, не погіршуючи водночас добробуту хоча б одного з решти суб’єктів. Треба використовувати ресурси так, щоб поліпшення добробуту принаймні однієї людини не завдавало шкоди іншим. Проте цей принцип, на його думку, може бути реалізований в умовах необмеженої, тобто вільної, конкуренції. П. зробив певний внесок у дослідження проблеми розподілу доходів (див. Закон Парето). Як соціолог П. обгрунтував власну концепцію, згідно з якою суспільство приводиться в рух передусім людськими відчуттями, тому в основі соціальної стратифікації та циркуляції правлячих еліт лежить відчуття історичних змін. Основна маса людей вступає у боротьбу лише за бажанням еліти, що означає здебільшого психологічне тлумачення проблеми. Головна рушійна сила розвитку історії – насилля, це співзвучно Марксовому положенню про те, що насилля є “повитухою” історії.
