ПЕРЕВІРНА РОБОТА. АУДІЮВАННЯ

Мета: перевірити рівень аудіативних умінь учнів; розвивати уважність, самостійність; виховувати пізнавальний інтерес.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ

III. ПЕРЕВІРНА РОБОТА

Орієнтовні тексти для аудіювання

ПРО КОРОЛЯ І МУДРОГО ШЕВЦЯ

(Казка)

Жив колись принц-нероба. Учитися керувати державою лінувався, а коли став королем, то нічого іншого не вмів, як веселитися й розважатися. Від пустого королівського життя швидко спорожніла державна скарбниця. Тільки тоді й замислився юний король,

як жити на світі. А з ким порадитися? Зовсім затужив голодний правитель. До біди цієї додалася ще одна: щоранку його будила чиясь дзвінка пісня.

Брати мої! В наш босий вік

Швець – незвичайний чоловік!

Не було б мене – ой люлі!

В чім тоді ходили б королі?!

Не стерпів одного разу роздратований король і звелів своїм слугам привести невідомого до замку. Це був молодий ремісник. Блідий від недосипання король прокаркав:

– Як смієш ти, простолюдине, порушувати мій спокій?!

Ремісник сміливо відповів:

– О, владико! Я співаю, бо я щасливий! Більше того: я щасливіший за тебе!

– Та хіба простий

смерд буває щасливіший за самого короля? – здивувався володар. І знову йому ремісник відповів:

– Як бачиш, володарю! Ти великий – і нещасний, а я смерд – і щасливий! Вся справа в тім, що проста людина трудиться, а знатна від неробства нудиться. Навіть якби ти був багатим, то всі твої скарби не змогли б заповнити бездонну прірву нудьги. Тільки праця може заповнити цю безодню!

– О, друже! – вигукнув король.- То ти вчений дуже! Може, навчиш, як стати щасливим і заповнити скарбницю?

Ремісник несміло присів поруч із королем і спитав його:

– Чи є в тебе руки, володарю мій?

– Так ось же вони! – прояснів король, витягуючи їх перед собою.

– І що ти ними робиш?

– Ну…- замислився владика,- тримаю скіпетра…

– Краще б ти взяв якийсь інструмент. Ну хоча б шевську голку. Хочеш, я навчу тебе чоботи шити? Ось такі, як у мене.

Король, глянувши на добрі чоботи шевця, на хвильку було похнюпився, та ремісник підбадьорив:

– Не сумнівайся, владико. Це не так уже и важко.

– Тоді,- сказав король,- завтра же приходь до замку.

Наступного дня ремісник з’явився до королівського замку, в якому одразу ж знайшлося приміщення для майстерні. Серед учнів, окрім короля, були також усі міністри та вельможі, які спочатку нудьгували, а потім виявили неабиякі здібності у шевській справі.

Минав час. Королівська шевська майстерня поступово розширювалась. Королівство почало багатіти, кількість замовників – зростати, а робітників – не вистачати…

– Чого сумуєш владико? – звернувся ремісник до короля.

– Як же мені не сумувати? – відповів той.- Робітників не вистачає… Цехи розширити можна, а де взяти людей?

– Твій обов’язок, володарю, зробити людей щасливими! Сам ти, бачу, завдяки нашому ремеслу став багатим і щасливим. Ти дав щастя і своїм придворним… Але чому ж лишаєшся байдужим до нещасних підданих, які від неробства і нудьги знемагають, як ти колись? Оглянь свої володіння, і ти побачиш, скільки таких людей! Ними ти поповниш ряди своїх шевців і зробиш їх щасливими.

– Геніально,- радісно вихопилось у короля.- Твоя порада допоможе мені ощасливити і збагатити все наше королівство!

За А. Закревським

Тестування

1. Чому спорожніла державна скарбниця?

А) Бо на королівство напали загарбники;

Б) бо в країні був голод;

В) бо король жив пустим життям.

2. Що допомогло королеві зустрітися із шевцем?

А) Король хотів замовити нові чоботи;

Б) короля дратувала весела пісня шевця;

В) король випадково зустрівся із шевцем на базарі.

3. Як король поставився до простого майстра?

А) Прогнав його геть;

Б) наказав покарати його за зухвальство;

В) попросив мудрої поради.

4. Чому король удруге засумував?

А) Бо праця не принесла йому щастя;

Б) бо працювати набридло;

В) бо не вистачало робітників.

5. Що вдруге порадив королеві швець?

А) Зайнятися корисною справою – шити чоботи;

Б) дати роботу простим людям;

В) шукати скарби.

6. Яка головна думка твору?

А) Щаслива людина, яка вміє гарно співати.

Б) Проста людина трудиться, а знатна від неробства нудиться.

В) Слід дослухатися до мудрих порад.

ЧОМУ ПЛАКАЛА ПТАШКА

Хлопчик і дівчинка збирали суниці. Між соснами пробивалося сонце, щебетали пташки, стукав дятел. Весело перестрибуючи з гілки на гілку, гралася білочка. Що далі діти заходили в ліс, то більше знаходили суниць. Швидко їхні кошики наповнилися. Раптом хлопчик помітив білочку і побіг подивитися на неї. Тільки розсунув малинник, як звідти випурхнула Пташка. Він ойкнув – у гнізді лежало чотири сіреньких маленьких грудочки з великими очима.

– Пташенятка! – радісно вигукнула дівчинка за спиною у хлопчика.- Давай візьмемо їх додому і будемо доглядати.

Неподалік на гілку сіла сіра з жовтою грудкою пташка. У дзьобі вона тримала черв’яка.

– Маленькі ще,- невпевнено відповів хлопчик. – Ледве вкриті пір’ям.

– Дай я їх погладжу.

Дівчинка простягнула руку. Чотири сіреньких грудочки заворушилися і, розкривши жовті дзьобики запищали.

– Бідненькі! Голодні! Ми дамо їм булки і крупи…

Пташка сіла ближче. Коли б вона вміла говорити, вона сказала б: “Діти. Не чіпайте пташенят, моїх дітей. Вони ситі. Я сама турбуюся про них, годую м’якими смачними черв’яками. Хліб і крупи для них не годяться…”

– Біднесенькі, мабуть, їм холодно вночі,- дівчинка взяла з гнізда одне з пташенят, поцілувала жовтий дзьобик, поклала у кошик.

– Я зігрію їх уночі своїми крилами! – зацвірінькала пташка.

Дівчинка взяла друге.

– Я покладу його в ліжечко ляльки, тепло вкрию.

– Ви нічого не знаєте! У кімнаті вони задихнуться.

– Ми їх погойдаємо,- раділи дівчинка і хлопчик.

– Хто їх може погойдати краще, ніж вітер? – заплакала пташка.

Гніздо залишилось порожнім.

Перестали щебетати птахи, замовк дятел. Опустила пухнастий хвіст білочка – від горя мало не розірвалося її серце… “Які нерозумні діти,- на верхівці дерева похитав головою крук.- Пташенята і справді задихнуться!”.

Пташка з жовтою грудкою довго стежила за хлопчиком і дівчинкою. Залітаючи наперед, сідала на стежку.

– Піні, піні-і, – гірко посвистувала вона, тріпочучи крильцями, ніби щось просила.

– Подивись на цю пташку. Всю дорогу вона супроводжує нас,- сказав хлопчик.

– Я давно її помітила,- відповіла дівчинка.- Що вона від нас хоче?

– Прислухайся! Як жалібно пищить! Може, плаче?

Дівчинка поклала до рота суницю, знизила плечима.

– Чого цій пташці плакати?

А як вам здається, діти?

Тестування

1. Що збирали діти у лісі?

А) Суниці:

Б) гриби;

В) ожину.

2. На кого пішов подивитися хлопчик?

А) На танчика;

Б) на пташку;

В) на білочку.

3. Що побачив хлопчик, коли розсунув малинник?

А) Гніздо з пташенятами;

Б) стару шпаківню;

В) поранену косулю.

4. Що дівчинка запропонувала зробити з пташенятами?

А) Забрати додому;

Б) залишити у гнізді;

В) віддати лісникові.

5. Що дівчинка збиралася зробити з пташенятами вдома?

А) Покласти в ліжечко ляльки, годувати зерном;

Б) подарувати друзям;

В) вилікувати їх.

6. Чому плакала пташка?

А) Тому, що не могла знайти дороги до свого гнізда;

Б) тому, що діти забрали її пташенят;

В) тому, що була знесиленою.

IV. ПІДСУМОК УРОКУ, РЕФЛЕКСІЯ

– Чого вас навчив опрацьований на уроці твір?

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


ПЕРЕВІРНА РОБОТА. АУДІЮВАННЯ - Плани-конспекти уроків по українській мові