Перспективні напрями реалізації бюджетної політики України

ФІНАНСИ

Модуль 2

ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ СФЕР І ЛАНОК ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

РОЗДІЛ 6

БЮДЖЕТ І БЮДЖЕТНА СИСТЕМА

6.4. Перспективні напрями реалізації бюджетної політики України

Бюджетна політика України та середньострокову перспективу має бути спрямована на формування сприятливого макроекономічного середовища та економічного зростання в Україні.

У цьому контексті основними завданнями бюджетної політики є:

– забезпечення реальної збалансованості бюджету;

– виконання програм енергозбереження;

–

сприяння розвитку підприємницької діяльності;

– удосконалення механізмів соціального страхування;

– забезпечення реалізації соціальних гарантій та соціального захисту вразливих верств населення.

Основними факторами макроекономічної стабільності та поступового економічного зростання повинні стати передбачувані помірні інфляційні процеси, стабільна монетарна, бюджетна і боргова політика та жорстка фінансова дисципліна.

Пріоритетними завданнями та головними параметрами бюджетної політики на короткострокову перспективу мають стати:

1) створення рівних умов для розвитку реального сектору

економіки та досягнення макроекономічної стабільності:

– збереження частки перерозподілу ВВП через зведений бюджет на достатньому рівні;

– удосконалення правової системи та визначення правових механізмів виконання завдань Уряду, пов’язаних з досягненням збалансованості бюджету;

– захист економічних інтересів держави шляхом посилення боротьби з контрабандою та порушенням митних правил;

– визначення дефіциту Державного бюджету України на рівні, що не перевищує 2 % ВВП, який фінансуватиметься переважно за рахунок джерел, не пов’язаних з внутрішніми та зовнішніми запозиченнями (надходжень від приватизації);

– утримання обсягу державного боргу відносно ВВП на економічно безпечному рівні;

– удосконалення системи фінансового забезпечення паливно-енергетичного комплексу, зокрема вугільної промисловості, шляхом оптимізації видатків та підвищення ефективності використання бюджетних коштів, залучення недержавних інвестицій, у тому числі через приватизацію підприємств вугільної промисловості;

– державна підтримка впровадження енергозберігаючих технологій та розвитку альтернативних видів палива, спрямованих на скорочення споживання традиційних видів енергоносіїв і здійснення ефективних заходів з реформування житлово-комунального господарства;

– розвиток мінерально-сировинної бази, зокрема створення сприятливих умов для геологічного вивчення надр для максимального забезпечення галузей економіки власною мінеральною сировиною;

– законодавче вирішення питань щодо внесення змін або зупинення дії законів, виконання яких не забезпечене фінансовими ресурсами або призводить до втрат доходів бюджету у найближчій перспективі;

– забезпечення прозорості приватизації державного майна шляхом застосування механізму продажу активів держави тільки на відкритих аукціонах, розроблення та впровадження механізму спрямування надходжень від приватизації державного майна, насамперед на здійснення інвестицій у сферу енергозбереження та видатків розвитку;

– вдосконалення методології затвердження фінансових планів державних підприємств та визначення обсягу доходів бюджету від управління державними корпоративними правами, запровадження публічного звітування про виконання зазначених планів;

– удосконалення системи державних закупівель, у тому числі в частині проведення тендерних процедур закупівель, створення однакових умов для суб’єктів господарювання щодо виконання державного замовлення;

– відхід від практики перехресного субсидування споживачів послуг та галузей, поступове приведення тарифів на електроенергію та цін на природний газ, тарифів на житлово-комунальні послуги для всіх категорій споживачів до економічно обгрунтованого рівня разом із вдосконаленням системи адресної підтримки населення;

– розширення бази та вирівнювання умов оподаткування внаслідок скасування пільг;

– удосконалення системи оподаткування підакцизних товарів з урахуванням вимог щодо її ефективності, яка грунтується на оптимальній кількості підакцизних товарів, використанні економічно обгрунтованого рівня і структури ставок та буде зрозумілою в адмініструванні;

– удосконалення спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва;

– уніфікація ліцензій, дозволів, сертифікатів з метою зменшення вартісного навантаження на суб’єктів підприємницької діяльності;

– удосконалення процедури продажу через відкриті аукціони земельних ділянок несільськогосподарського призначення разом з розташованими на них об’єктами приватизації;

– встановлення обгрунтованої залежності ставок (розмірів) рентних платежів та платежів за користування природними ресурсами від цін на них та підвищення ролі зазначених платежів у системі оподаткування;

– заміна механізму залучення коштів під державні гарантії для фінансування інвестиційних проектів прямими запозиченнями;

– законодавче врегулювання питань погашення простроченої заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії;

– реалізація зовнішньої політики з урахуванням необхідності активізації дво – та багатостороннього співробітництва, зокрема у сфері забезпечення євроатлантичної та європейської інтеграції, захисту прав та інтересів українських громадян і суб’єктів господарювання за кордоном;

– оптимізація всіх видів державної підтримки агропромислового комплексу та приведення системи субсидування і підтримки сільськогосподарських товаровиробників у відповідність з нормами СОТ та ЄС;

– створення сприятливих умов для розвитку партнерських відносин держави та приватного сектору економіки у сфері будівництва, реконструкції, ремонту і експлуатації автомобільних доріг загального користування;

– продовження земельної реформи, зокрема проведення нормативної грошової оцінки земель, їх інвентаризації;

– створення нормативно-правової бази для виконання в Україні вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та ефективної реалізації механізмів Кіотського протоколу до неї;

– удосконалення державної системи контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства;

2) забезпечення реалізації справедливої державної політики щодо соціального захисту та соціального забезпечення населення:

– підвищення розмірів мінімальної заробітної плати;

– збільшення власних доходів цільових соціальних фондів шляхом розширення бази нарахувань страхових внесків, зокрема їх запровадження на всі види заробітної плати та грошового забезпечення з одночасним реформуванням та легалізацією заробітної плати у всіх галузях;

– законодавче врегулювання питань впровадження єдиного порядку призначення та перерахунку пенсій для всіх категорій пенсіонерів;

– створення нормативно-правової бази для запровадження єдиної системи оплати праці працівників бюджетних установ та підприємств державного сектору економіки, включаючи запровадження погодинної ставки та єдиної тарифної сітки, удосконалення системи грошового забезпечення військовослужбовців (осіб начальницького і рядового складу), що передбачає заміну неефективної системи надбавок і доплат на підвищення стимулюючої ролі посадових окладів, окладів за військові (спеціальні) звання шляхом їх уніфікації;

– запровадження єдиного соціального внеску з одночасним зменшенням розміру загальної ставки страхових внесків залежно від фінансових можливостей фондів соціального страхування та державного бюджету, а також адмініструванням його Пенсійним фондом України;

– узгодження переліку та обсягу пільг з доходами громадян, впровадження системи обліку пільгових категорій громадян та відповідне удосконалення нормативно-правової бази надання соціальних послуг населенню;

– підвищення диференційованих рівнів забезпечення прожиткового мінімуму для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям залежно від їх віднесення до соціальних груп;

– перегляд критеріїв для віднесення територій до категорії забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи та їх статусу;

– підвищення ролі страхових принципів у солідарній системі пенсійного забезпечення, що передбачає подальше поглиблення диференціації розмірів пенсійних виплат залежно від страхового стажу та сплачених внесків;

– виконання програми будівництва та придбання житла для громадян, зокрема із залученням механізму довгострокового іпотечного кредитування та державної підтримки спорудження соціального житла, реформування житлового забезпечення працівників державного сектору економіки;

3) реформування бюджетної сфери:

– приведення кількості головних розпорядників бюджетних коштів у відповідність з основними державними функціями з урахуванням підпорядкованості та координації окремих органів державної влади;

– збереження практики визначення у законі про державний бюджет захищених статей видатків, насамперед соціального характеру;

– збільшення обсягу капітальних видатків;

– реформування галузі охорони здоров’я, зокрема в напрямі створення умов переходу до системи медичного страхування та конкурентних умов у наданні таких послуг із законодавчим визначенням понять “медичні послуги”, “медична допомога” та “платна медична послуга”;

– розроблення методики визначення обсягу гарантованої медичної допомоги за рахунок державних коштів;

– реформування галузі вищої освіти, зокрема шляхом проведення підготовки та здійснення переходу від утримання вищих навчальних закладів на систему оплати державного замовлення на підготовку спеціалістів на договірних і конкурентних засадах з одночасним наданням таким закладам більшої економічної самостійності (скасування статусу бюджетних установ);

– удосконалення структури бюджетних видатків на науку, а також номенклатури та обсягів державного замовлення на науково-технічні розробки в умовах переходу економіки України на інноваційну модель розвитку;

– удосконалення системи стратегічного та оборонного планування з метою продовження реформування Збройних Сил;

– розвиток природно-заповідної справи;

– збільшення фінансової самодостатності бюджетів територіальних громад шляхом подальшої децентралізації управління бюджетними коштами, що передбачає передачу їм державних повноважень та відповідних бюджетних ресурсів з центрального та обласного рівнів, розширення податкової бази таких бюджетів;

– удосконалення критеріїв надання підтримки з державного бюджету місцевим бюджетам;

– оптимізація державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та необхідності забезпечення фінансовими ресурсами виконання основних завдань головного розпорядника бюджетних коштів;

– проведення модернізації фінансового сектора економіки, зокрема реформування казначейського виконання бюджету, удосконалення процедури складення та виконання державного і місцевих бюджетів, посилення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів за взяті бюджетні зобов’язання, повний перехід на казначейське обслуговування таких розпорядників, підвищення якості управління бюджетними коштами шляхом внесення змін до Бюджетного кодексу України;

– проведення підприємствами державної форми власності, головними розпорядниками бюджетних коштів інвентаризації закладів соціально-культурної сфери, що перебувають в їх підпорядкуванні, внесення пропозицій щодо їх приватизації та передачі у комунальну власність житлових фондів;

– передача відомчих закладів та функцій з виконання програм охорони здоров’я, освіти, культури відповідним центральним органам виконавчої влади, які реалізують державну політику у відповідних галузях, та місцевим органам виконавчої влади;

– продовження роботи з виконання програми передачі військових містечок та інших об’єктів соціально-культурної сфери до комунальної власності;

– проведення реформування державної служби охорони при МВС;

– надання пільг з плати за землю військовими формуваннями з урахуванням ефективного та цільового використання земельних ресурсів.

Отже, як бачимо, перед державою стоять досить складні завдання. їх реалізація залежить від формування ефективної та збалансованої бюджетної політики. Це означає, що формування державних доходів повинно не тільки вирішувати проблему фінансування державних видатків, а й відповідати цілям, які визначаються функціями держави в умовах ринкової економіки.