Первісне нагромадження капіталу в Україні – процес узурпації державної та колгоспно-кооперативної власності кланово-номенклатурною (здебільшого колишньою партійною) елітою, з одного боку, та перетворення переважної частини найманих працівників у безробітних, частково зайнятих, мігрантів, а також низькооплачувану робочу силу, – з іншого. На відміну від класичного механізму формування класу капіталістів (який застосовувала більшість країн у період первісного нагромадження капіталу), в якому поєднувались методи поступового збагачення
(значною мірою завдяки підприємницькій діяльності, організаторським здібностям, працелюбству, бережливості та ін.) і насильницьким пограбуванням, в Україні цей клас з 90-х XX – на початку XXI ст. формується через перерозподіл державної власності шляхом масового розкрадання, тінізації економіки, в т. ч. ще за умов СРСР, активізації економічної злочинності, в т. ч. корумпованості державних чиновників, через недосконалість чинного законодавства тощо. Так, згідно з оцінкою міністерства внутрішніх справ України, бл. 2/3 випадків приватизації в нашій країні було пов’язано з порушенням Кримінального кодексу. У 2003 р. у процесі
приватизації скоєно понад 3 тис. злочинів. Внаслідок такої приватизації створена працею багатьох поколінь державна власність здебільшого опинилась в руках декількох наймогутніших олігархів, наближених до колишньої влади або самих представників найвищих рівнів влади. Наступним важливим засобом первісного нагромадження капіталу було насильницьке руйнування колгоспів і радгоспів, понад 99% з яких були рентабельними та високорентабельними господарствами. Внаслідок такого руйнування основна частка сільськогосподарських засобів виробництва опинилась в руках бл. 3% колишніх керівників, також наближених до влади. Водночас колишні працівники колгоспів і радгоспів позбулись постійного місця праці і змушені були у пошуках роботи емігрувати в інші країни або поповнювати армію безробітних. Навіть 2003 на селі налічувалось бл. З млн безробітних. Хоча селяни безоплатно отримали землю, але, позбавлені засобів праці (крім ручного реманенту), вони неспроможні її обробляти і змушені віддавати в оренду за мізерну плату, яка до того ж значній кількості селян не виплачувалась. Крім того, попри заборону продажу землі, понад 500 тис. власників змушені були продати її за безцінок новим латифундистам. Вагомим чинником П. н. к. в У. стали ваучерна приватизація (див. Ваучер), механізм ринкової економіки. Формуванню класу дрібних капіталістів сприяли заробітки близько 7 млн мігрантів, які на початку XXI ст. щорічно переказували в Україну бл. 7 млрд дол. Частина з них намагалась організувати свій бізнес. Серед заробітчан налічується бл. З млн інженерів, учителів, лікарів, які з метою виживання змушені купувати дешеві товари за кордоном та перепродавати їх в Україні. Водночас формуванню дрібних капіталістів перешкоджає державний і недержавний рекет, корупція тощо. Збагаченню найкрупніших капіталістів сприяли значні податкові пільги держави, надання нею гарантій при отриманні іноземних кредитів, істотне зниження подохідного податку з 40 до 13%, наявність дешевої робочої сили та ін. Первісному нагромадженню капіталу сприяла політика лібералізації зовнішньої торгівлі, зокрема свобода зовнішньоекономічної діяльності, вивезення капіталу в офшорні зони та його наступне інвестування в економіку України; фінансові махінації у банківській системі, створення фіктивних трастів, гіперінфляція та інші методи.
