ПІДГОТОВКА ПЛОЩ ДО ЗАКЛАДАННЯ ОВОЧІВ НА ЗБЕРІГАННЯ
Сад і город (енциклопедія)
ПІДГОТОВКА ПЛОЩ ДО ЗАКЛАДАННЯ ОВОЧІВ НА ЗБЕРІГАННЯ
Якщо підвал щойно збудований, його очищають від будівельного сміття або провітрюють протягом 7-10 днів, просушують, дезінфікують. Якщо підвал уже використовувався для зберігання овочів, навесні, після того як зимові запаси закінчилися, з підвалу збирають усі рештки, органічне й неорганічне сміття, провітрюють і просушують. При поганій вентиляції або вологообміні на стінах може з’явитися цвіль. У цьому випадку після очищення підвалу стіни обробляють тринатрійфосфатом.
Для проведення дезінфекції припливну та витяжну труби, двері й кришку люка щільно закривають. Усю внутрішню поверхню підвалу за допомогою ручного обприскувача обробляють дезінфектором при температурі в приміщенні не нижче +16 °С. Як дезінфектор застосовують хлорне вапно, формалін, каустичну соду.
Для приготування розчину формаліну 250 мл формаліну (склянку) у концентрації 40 % розводять 10 л води. Для приготування розчину хлорного вапна беруть 1 кг хлорного вапна, розводять у 10 л води, ретельно перемішують і настоюють протягом доби. Якщо використовують каустичну
При дезінфекції рідкими дезінфекторами на 1 м2 поверхні підвалу витрачається 250-300 мл розчину.
Для безводної дезінфекції використовують сірчистий ангідрид – газ, що одержують при спалюванні на металевій підставці грудкової сірки. Для дезінфекції на кожен кубічний метр підвалу беруть 40-50 г грудкової сірки. Усі отвори – двері, люки, припливні та витяжні вентиляційні труби – щільно закривають і залишають так на 48 год. Після цього підвал відкривають і провітрюють, поки запах газу не зникне.
При проведенні дезінфекції потрібно дотримуватися заходів безпеки. Під час використання рідких дезінфекторів на руки надягають гумові рукавички й при всіх способах дезінфекції користуються респіратором або протигазом.
Увесь інвентар, посуд для зберігання овочів, стелажі, піддони, підтоварники, плодознімачі тощо, які використовуються й зберігаються в підвалі, також дезінфікують. Для цього їх промивають у 0,25% – ному розчині гіпохлориду кальцію або в 4-5% – ному розчині мідного купоросу.
Слід ураховувати, що температуру зберігання створюють заздалегідь, оскільки овочі, які складають у підвал при звичайній температурі, відразу ж починають псуватися. До того ж багато овочів здатні підвищувати температуру в приміщенні, наприклад диня, яка зберігається в підвалі, піднімає його температуру на 1,5-2 °С. Тому за 10-12 днів до закладення продукції на зберігання вночі й у холодні дні вмикають припливно-витяжну вентиляцію. Охолодження підвалу починають не пізніше ніж за 10-12 днів до використання.
Якщо, крім городів, у вас є сад і, відповідно, плодова продукція, у підвалі роблять роздільні камери для зберігання плодів та овочів. Фрукти й овочі, що зберігаються ра30м, швидше
Псуються, фрукти набувають неприємного запаху. Якщо немає можливості влаштувати роздільне зберігання продукції в підвалі, тоді зберігають тільки фрукти, а під овочі готують бурти й траншеї.
Для формування буртів підготовлені на зберігання овочі вкладають у купи так, щоб вони утворювали подовжені вали. Бурти роблять на поверхні грунту або в неглибоких котлованах. Зверху їх накривають соломою та землею. Для того щоб регулювати температуру в товщі бурту, вставляють дерев’яну трубку, яка забезпечує припливно-витяжну вентиляцію, щоб зручніше було контролювати температуру, на кінці вентиляційної трубки встановлюють буртовий термометр.
Траншеї, як і бурти, накриваються спочатку землею, потім – соломою та обладнуються пристосуванням для припливно-витяжної вентиляції й контролю температури. Для виготовлення траншей риють довгі вузькі ями, заповнюють їх овочами, потім накривають.
Ділянка, на якій роблять бурти або траншеї, повинна знаходитися на підвищенні з невеликим схилом, щоб добре стікали поверхневі води. Рівень залягання грунтових вод має бути як мінімум, на 2 м нижче від дна траншеї або котловану. При виборі ділянки стежать, щоб з того боку, звідки взимку зазвичай буває вітер, овочі були захищені огорожею, високими будівлями, деревами. Небажано влаштовувати бурти та траншеї на важких глинистих, перезволожених і схильних до обпливання грунтах. Найкращими є легкі супіщані або суглинні грунти. Верхній шар землі очищають від, сміття, органічних рештків, здатних спровокувати процеси гниття й розкладення.
При зберіганні в буртах і траншеях загрозу для овочів становлять гризуни, тому їх не можна розміщати біля стогів сіна, соломи, приміщень, де утримують свійських тварин.
Щоб правильно розрахувати розмір бурту, потрібно звати, яка кількість овочів займає обсяг у 1 м3.
Один кубічний метр містить: картоплі – 650-700 кг; буряку, брукви, ріпи – 550-600 кг; моркви – 570-600 кг; моркви, що зберігається в піску, – 400 кг; капусти стійких сортів – 450-500 кг; капусти нестійких сортів – 350-400 кг.
Таким чином, щоб зберегти до 1,5 т картоплі, роблять бурт завширшки 1 м, завдовжки 5 м, а висота бурту в найвищій точці конуса – 80 см. Для зберігання 3 т картоплі закладають бурт завширшки 1,5 м, завдовжки 6 м, з висотою максимальної точки 90 см.
Укриття повинне відповідати кліматичним умовам. Чим холоднішою очікується зима, тим товстішим робиться шар землі та соломи над буртами й траншеями, щоб овочі не підмерзали. Крім того, у випадку випадання атмосферних опадів, відлиг укриття має зберігати овочі сухими.
Бурти та траншеї можна робити й без вентиляції. У цьому випадку призначена до зимового зберігання продукція має бути здоровою, не мати механічних ушкоджень, не бути зволоженою в період вирощування, погода на момент закладки має бути сухою і прохолодною. При закладанні в глухе укриття траншеї роблять вужчими та коротшими, а овочі перешаровують піском або землею.
Якщо на момент закладання температура повітря порівняно висока, овочі потребують швидкого охолодження. Найкраще обладнати бурти й траншеї як витяжними, так і припливними каналами. Припливний канал збивають із дощок так, щоб він мав форму незакритого з одного боку трикутника. Його прокладають уздовж нижньої частини бурту так, щоб кінці, які виходять на поверхню землі, були на 50 см довшими, ніж основа бурту. Щоб запобігти проникненню гризунів у бурт, у 30внішніх кінцях каналу встановлюють металеву дрібну сітку. Витяжний канал збивають із дощок у формі квадратних труб зі стороною 15 см. Установлюють труби вертикально в центрі конька бурту з розрахунку 1 труба на кожні 2 м довгої сторони бурту. Нижня частина витяжних труб, занурена безпосередньо в овочі, має бути з просвітами завширшки 1-2 см, верхня частина, що проходить через укриття й виступає над буртом, робиться суцільною. Нагорі встановлюють металеву сітку та двосхилий ковпак. Для зручності сітку роблять знімною.
Щоб 30внішня частина витяжних труб не зазнавала руйнівної дії температури та вологи, не розтріскувалася, її утеплюють соломою, а потім обмазують глиною.
Готують основу бурту. Грунт вирівнюють, очищають. Призначені на зберігання овочі попередньо сортують, просушують і прохолоджують. Потім їх складають на основу бурту у вигляді конуса. Відразу ж накривають бурт соломою. Найкраще використовувати житню або пшеничну солому, зв’язуючи її в пучки. Укриття починають з основи штабеля. Пучки соломи щільно вкладають, розташовуючи їх товстою частиною догори. Наступний ряд пучків укладають на нижній унапустку, щоб він перекривав попередній шар соломи на 15-20 см. Останній, верхній шар соломи, укладають так, щоб він закривав обидва схили бурту, перегинаючи його навпіл. При такому способі перекриття опади й утворювана волога стікають зверху, не промочуючи солому. Це захищає її від гниття та зберігає теплоізоляційні властивості.
Щоб солому не здуло вітром, що особливо важливо в степових регіонах, її зачорнюють, накидавши шар землі завтовшки 10- 20 см. Таке зачорнення підвищує денну температуру всередині бурту, тому вночі підсилюють вентиляцію, відкриваючи заслінки припливних і витяжних каналів. Зачорнення необов’язкове, якщо осінь суха, тоді його проводять із початком заморозків.
Перед стійким похолоданням бурти вкривають землею вдруге. Товщина укриттів становить: шар соломи біля основи бурту – 30-40 см, біля гребеня – 15-30 см; шар землі в нижній частині бурту – 40-70 см, у верхній частині бурту – 30-50 см.
Якщо зима малосніжна, із сильними морозами, температура всередині бурту може різко знизитися. При зниженні до 0 °С зверху бурти вкривають додатково торфом, тирсою. Під час сильних снігопадів у поєднанні з морозами додаткові укриття можна робити зі снігу. При підвищенні температури всередині бурту до +9 °С верхні додаткові укриття забирають, у гребені роблять отвір для посилення вентиляції. Укриття бурту іноді розтріскується від перепаду температур. Тріщини слід негайно закрити торфом або тирсою.
Щоб овочі не ушкоджувалися польовими гризунами, не забруднювалися, до основного укриття їх можна закрити свіжозрізаними невеликими ялиновими гілками.
Для вимірювання температури всередині штабеля овочів установлюють на всю товщу бурту дерев’яні трубки, у яких закріплюють звичайний термометр. Температуру підтримують у буртах різну для різних видів овочів. Наприклад, для картоплі вона має бути +2…+5 °С. Якщо температура знижується нижче припустимого рівня, отвори вентиляційних труб закривають пухким матеріалом, можна використовувати солому. При неприпустимому підвищенні температури вдень припливно-витяжні труби відкривають для вентиляції. Час вентиляції розраховують, виходячи з температури 30внішнього повітря. Зазвичай вона триває 1-2 год.
Не можна використовувати для укриття солому, що була в торішніх буртах. Її збирають, спалюють, а землю, на якій був розташований бурт, обробляють вапном із розрахунку 500 г вапна на 1 м2 поверхні.
