План – найвища та найскладніша форма наукового передбачення, модель майбутнього, що базується на пізнанні його законів і закономірностей економічного розвитку, вимагає виділення ресурсів і системи заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей і завдань. Методологічно П. – комплекс принципів і методів планування (засіб пізнання та активного впливу на соціально-економічні інтереси суб’єктів господарювання), організаційно – структура планових органів і технологія розробки П. Розрізняють адміністративні (виконання яких
досягається за допомогою адміністративних важелів) і економічні (виконуються з використанням економічних і правових засобів; директивні (виконання яких за допомогою адміністративно-економічних важелів є обов’язковим) та індикативні (рекомендаційні). За рівнями підпорядкованості виокремлюють П. розвитку народного господарства; П. розвитку регіону (території); П. підприємства, фірми, компанії. Найважливішою формою П. у більшості розвинених країн є складання і затвердження бюджетів (бюджетне планування), У сфері суспільного виробництва складають п’ятирічні П. розвитку. П. підприємства – комплексна програма
соціально-економічного розвитку підприємства та його підрозділів на певний період, що передбачає чітко поставлену мету, охоплює цілі, зміст, збалансовану взаємодію ресурсів, виділення ресурсів (матеріальних, фінансових та ін.), методи, послідовність і терміни виконання робіт з виробництва та реалізації товарів чи надання послуг. Головними принципами розробки П. є необхідність (передбачає обов’язкове використання П. у виконанні будь-якого виду трудової діяльності), єдність (означає розробку загального П. соціально-економічного розвитку підприємства), неперервність (передбачає, що на кожному підприємстві процеси планування, організації та управління виробництвом пов’язані з виробничою діяльністю й повинні здійснюватися безперервно), гнучкість (можливість коригування встановлених показників і координації економічної діяльності підприємства), точність (відповідність П. основним внутрішнім і зовнішнім факторам функціонування підприємства). За змістом П. поділяють на техніко-тех – нологічні, організаційно-економічні, соціально-трудові, постачальницько-збутові, фінансово-інвестиційні та ін.; за часом дії – коротко -, середньо – і довготермінові; за видами поставлених цілей – оперативні, тактичні, стратегічні. Якість П. досягається за допомогою таких методів, як статистичний, нормативний, балансовий та експертний.
