Попит на гроші та пропозиція грошей
УРОК 74
Попит на гроші та пропозиція грошей
Мета уроку: розглянути механізм дії грошового ринку через пропозицію та попит грошей; визначити чинники, що впливають на динаміку попиту та пропозиції грошей; розвивати вміння учнів аргументувати свою думку; виховувати самостійність; формувати цілісність знань з вивченої теми.
Основні поняття: пропозиція грошей, попит на гроші, чинники попиту на гроші та пропозиції грошей.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
III.
>> Прокоментуйте висловлювання відомих людей.
1. “Гроші для розумних людей є засобом, для дурнів – метою” (А. Декурсель).
2. “Гроші не виправляють несправедливості природи, а посилюють їх” (Л. Андрєєв).
3. “Той, хто шукає мільйони, досить рідко їх знаходить, проте, той, хто їх не шукає, – не знаходить ніколи!” (О. де Бальзак).
4. “Мало хто з нас може винести тягар багатства. Зазвичай, чужого” (Марк Твен).
IV. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
>> Слово вчителя
У сучасних умовах паперово-кредитні гроші, які не мають товарної
V. Вивчення нового матеріалу
Попит і пропозиція грошей розглядається як дві неподільні й водночас протилежні одна одній грані єдиного економічного механізму, через взаємодію яких формуються функціональні структури грошового ринку.
Попит на гроші – одне з ключових і найскладніших явищ ринку грошей. На відміну від звичайного попиту на товарних ринках, що формується як потік куплених товарів за певний період, попит на гроші є запасом грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент. Якщо такий запас грошей розглядати як елемент багатства, яким володіють економічні суб’єкти, то попит на гроші можна трактувати як їхнє бажання мати певну частину свого портфеля активів (багатства) у ліквідній формі. Якщо власники портфелів активів віддають перевагу ліквідній формі, то це означає зростання попиту на гроші, і навпаки. Такий (портфельний) підхід до вивчення попиту на гроші був застосований Дж. Кейнсом, який назвав своє трактування попиту на гроші теорією переваги ліквідності.
Попит на гроші тісно пов’язаний зі швидкістю обігу грошей обернено пропорційною залежністю: у міру зростання попиту на гроші кожна грошова одиниця, що є в обороті, довше перебуватиме в розпорядженні окремого економічного суб’єкта, повільнішим буде її обіг, і навпаки. З цієї залежності випливають висновки, що мають важливе практичне значення:
¦ оскільки попит на гроші – явище динамічне, то й швидкість обігу грошей не може бути постійною;
¦ зростання швидкості обігу грошей унаслідок падіння попиту на гроші може компенсувати дефіцит платіжних засобів у разі зниження рівня монетизації валового внутрішнього продукту й ослабити кризу неплатежів;
¦ падіння швидкості обігу грошей через зростання попиту на них ослаблює вплив збільшення маси грошей в обороті на кон’юнктуру ринків, гальмує його інфляційні наслідки;
¦ у парі “попит – швидкість” визначальним є попит на гроші, а похідним – швидкість їх обігу, тому фактори зміни попиту на гроші об’єктивно впливають і на швидкість їхнього обігу. Проте це не виключає зворотного впливу зміни швидкості обігу грошей на динаміку їх попиту. Наприклад, якщо суто організаційними заходами (збільшенням частоти виплат доходів, підвищенням дохідності короткострокових фінансових інструментів, удосконаленням системи розрахунків тощо) забезпечується прискорення обігу грошей, то це вплине і на формування попиту на них, особливо на його трансакційну складову.
Визначимо чинники, що впливають на мотиви, а отже, на динаміку попиту на гроші.
Представники всіх теоретичних концепцій попиту на гроші визнають зміну обсягів виробництва (або обсягів національного доходу) ключовим чинником впливу на попит. Цей вплив зумовлюється трансакційним мотивом накопичення грошей: чим більший обсяг виробництва валового національного продукту, а отже, і національного доходу, тим більшим може бути обсяг операцій з його реалізації і тим більшим має бути запас грошей для виконання цих операцій. Цю залежність можна формалізувати як
MГ = f(Q),
Де Q – номінальний обсяг ВНП;
МГ – обсяг попиту на гроші.
Зміна обсягу валового національного продукту, у свою чергу, визначається двома самостійними чинниками – динамікою рівня цін і рівнем реального обсягу виробництва, кожен з яких може діяти незалежно один від одного.
Наприклад, абсолютний рівень цін може зростати за незмінного обсягу реального виробництва, і навпаки, останній може зростати в разі незмінного рівня цін, або обидва показники можуть зростати водночас, але різними темпами.
Тому зміну абсолютного рівня цін та реального обсягу виробництва можна розглядати як самостійні чинники впливу на попит на гроші.
Вплив кожного з цих чинників є прямо пропорційним: у міру зростання цін або/ та збільшення фізичного обсягу виробництва відповідно зростатиме попит на гроші, а в разі їх зниження попит скорочуватиметься. Залежність МГ від двох зазначених чинників можна формалізувати як
МГ = f(Q, Р),
Де Q – фізичний обсяг ВНП;
Р – рівень цін.
За макроекономічного підходу до аналізу попиту на гроші з’являється третій чинник – швидкість обігу грошей. Чим вища швидкість обігу грошей, тим меншим буде попит на гроші, і навпаки.
Тобто вплив цього показника на попит є обернено пропорційним. Оскільки швидкість обігу грошей формується під впливом багатьох чинників, то всі вони опосередковано також впливають на попит на гроші.
Проте прибічники такого підходу до аналізу попиту на гроші вважають, що швидкість обігу грошей є відносно стабільною, тому її вплив на попит мало відчутний. Через це у своїх теоретичних висновках вони не беруть до ваги цей чинник. Тому до формули попиту на гроші чинник швидкості зазвичай не входить.
Сучасна теорія грошей, крім цих трьох, що вже стали традиційними, почала визнавати ще низку чинників впливу на попит, які можна умовно назвати новітніми. Це, зокрема, накопичення багатства, інфляція, зміни в очікуваннях перспектив щодо кон’юнктури ринку тощо.
Щоб краще зрозуміти функціональну залежність між головними чинниками, що визначають попит на гроші, зобразимо їх у вигляді кривих у системі координат.
По вертикалі системи координат відображено норму (в %) очікуваного доходу на альтернативні грошам активи, включаючи норму депозитного відсотка. Зміна цієї норми означає зміну альтернативної вартості зберігання грошей у формі, яка не приносить доходу. По горизонталі показано обсяг попиту на гроші в мільярдах гривень. Сукупність кривих МГ, МГ1, МГ2 відображає функціональну зміну попиту на гроші залежно від двох груп чинників: зміни номінального обсягу ВНП та зміни норми очікуваного доходу (тобто альтернативної вартості зберігання грошей). Криві ПК, ПК1 і ПК2 відбивають зміну поточної каси як трансакційної складової попиту на гроші.
Залежність попиту на гроші від номінального обсягу ВНП (Q) виявляється в зміщеннях кривої МГ ліворуч і вниз у ПОЗИЦІЮ МГ1 якщо Q зменшується, або праворуч і вгору в позицію МГ2 коли Q збільшується. У цих випадках передусім зміщується крива поточної каси (ПК), яка реагує лише на зміни обсягу Q, про що свідчить її вертикальне положення. У разі зменшення обсягу ВНП потреба в поточній касі буде зменшуватись, ПК зміститься в позицію ПК1 і “потягне” за собою криву загального попиту МГ у позицію МГ2. Відповідно за збільшення обсягу ВНП потреба в поточній касі зростатиме, ПК зміститься в позицію ПК2 і “виштовхне” криву МГ у позицію МГ2. Аналогічно може впливати на зміну положення кривої МГ зміна обсягу багатства, що його мають у своєму розпорядженні економічні суб’єкти, оскільки вона, власне, є наслідком зміни обсягу ВНП.
Залежність попиту на гроші від норми очікуваного доходу (Д) виявляється в переміщенні його величини безпосередньо по кривій МГ. Якщо норма доходу зростає, наприклад від 6 % до 10 %, то попит із точки А, що відповідає обсягу 4,0 млрд. грн., переміститься в точку Б, яка відповідає обсягу 3,0 млрд. грн., тобто скоротиться на 1,0 млрд. грн. І навпаки, унаслідок зниження норми доходу, наприклад від 6 % до 4 %, обсяг попиту переміститься в точку В, адекватну 5,0 млрд. грн., тобто зросте на 1,0 млрд. грн. При цьому крива ПК залишається нерухомою, бо вважається, що трансакційна складова попиту не реагує на зміну норми доходу (відсотка).
У разі одночасної зміни обох чинників впливу на попит відбудеться зміщення кривої попиту в нове положення (МГ1 або МГ2) і власне точки попиту на новій кривій, що спричинить зміну попиту в іншому розмірі, ніж за зміни кожного з цих чинників окремо.
З наведеного вище графічного зображення попиту на гроші чітко видно два різні характери його руху:
¦ у вигляді переміщення власне кривої попиту – угору і праворуч або вниз і ліворуч, що свідчить про еластичність попиту на гроші від номінального обсягу валового продукту;
¦ у вигляді руху точки попиту по його кривій – угору і ліворуч або вниз і праворуч, що свідчить про еластичність попиту на гроші від відсотка та інших очікуваних доходів на активи.
Ці два види руху потрібно чітко розрізняти, але розглядати у взаємозв’язку, щоб мати завершену картину динаміки попиту на гроші.
Пропозиція грошей – друга сила, що у взаємодії з попитом визначає кон’юнктуру грошового ринку. Як і попит на гроші, їх пропозиція є явищем залишку. Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб’єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які за сприятливих обставин вони можуть спрямувати в оборот.
На рівні окремого економічного суб’єкта пропозиція грошей взаємодіє з попитом на гроші як його альтернатива. Якщо фактичний запас грошей окремого індивіда перевищує його попит на гроші, а це можливо в разі зростання альтернативної вартості зберігання грошей, то цей індивід пропонуватиме частину свого запасу грошей на ринок до продажу. І навпаки, у випадку перевищення попиту над наявним запасом індивід купуватиме їх на ринку або задовольняти попит іншими способами. Тому на цьому рівні пропозиція і попит постійно чергуються: за зростання рівня відсотка економічний суб’єкт виступатиме на ринку з пропозицією грошей, а в разі зниження – з попитом на гроші.
На макроекономічному рівні пропозиція грошей формується трохи по-іншому. Уважається, що всі економічні суб’єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше за наявні в них запаси. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Жодні стимулювальні фактори, наприклад зростання відсотка, не можуть збільшити пропозицію грошей понад цю межу. Якщо ж виникає потреба в збільшенні пропозиції понад цю межу, що можливо в разі зростання сукупного попиту на гроші, то це можна здійснити лише додатковою емісією грошей в оборот. Тож емісія грошей розглядається як зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а вилучення грошей з обігу – як скорочення пропозиції грошей.
Визнання емісії грошей вирішальним чинником зміни пропозиції грошей надає останній характеру екзогенного явища, рух якого визначається не внутрішньоекономічними процесами чи мотивацією власне економічних суб’єктів, а зовнішніми чинниками, що перебувають у сфері банківської діяльності. Посилаючись на екзогенність пропозиції грошей, окремі автори роблять спроби відірвати рух пропозиції грошей від руху попиту, надати йому самостійного значення. Подібний підхід загрожує розривом двох складових грошового ринку – попиту і пропозиції, утратою об’єктивних меж зміни пропозиції грошей, переходом на позиції суб’єктивізму і волюнтаризму в грошово-кредитній політиці.
Зважаючи на викладене, дуже важливо правильно визначити співвідношення пропозиції та попиту як двох складових грошового ринку: яка з них є первинною, а яка – вторинною. Без правильної відповіді на це питання неможливо правильно визначити об’єктивні межі пропозиції грошей, а отже, і емісії грошей.
Оскільки з двох сил грошового ринку попит на гроші змінюється насамперед під впливом об’єктивних чинників, що формуються всередині сектора реальної економіки, а пропозиція грошей має переважно екзогенний характер, то лише попит на гроші може бути первинним чинником у взаємодії з пропозицією грошей. Остання у своїй динаміці має постійно орієнтуватись і прилаштовуватись до зміни попиту на гроші. Лише за цієї умови вплив суб’єктивного фактора на кон’юнктуру грошового ринку буде мінімізованим, а зміни ключових індикаторів ринку (маса грошей, рівень відсотка, рівень інфляції тощо) будуть об’єктивними й не матимуть руйнівних наслідків.
VI. Закріплення нових знань і вмінь учнів
1). Завдання
Розподіліть по групах чинники попиту на гроші (група А) і чинники пропозиції грошей (група Б).
1. Рівень економічної активності.
2. Купівля-продаж цінних паперів Центральним банком.
3. Потреба в інвестиціях.
4. Емісійна політика Центрального банку.
5. Активність комерційних банків.
6. Баланс державного бюджету.
Відповіді: А – 1, 3, 6; Б – 2, 4, 5.
2). Розв’яжіть тестові завдання
1. Сукупний попит збільшиться, якщо Центральний банк продаватиме державні цінні папери на відкритому ринку.
2. Збільшення грошової маси за повної зайнятості зумовлює інфляцію.
3. Операції на відкритому ринку, що збільшують пропозицію грошей, передбачають продаж Центральним банком державних облігацій.
4.Пропозиція грошей у національній економіці зростає щоразу, коли комерційні банки збільшують обсяги позик, наданих домогосподарствам і виробничим одиницям.
Відповіді: 1 – ні; 2 – так; 3 – ні; 4 – так.
3). Розв’яжіть задачі
Задача 1
У таблиці наведено дані про попит на гривню та її пропозицію.
Ціна гривні, дол. США | Величина пропозиції гривень, млн. | Величина попиту на гривні, млн. |
0,14 | 75 | 175 |
0,16 | 100 | 150 |
0,18 | 125 | 125 |
0,20 | 150 | 100 |
0,22 | 175 | 75 |
А) Обчисліть рівноважний обмінний курс гривні.
Б) Обчисліть рівноважний обмінний курс долара.
Валютний курс є рівноважною ціною взаємного попиту і пропозиції двох валют, що обмінюються. Рівновага на валютному ринку встановлюється за такого курсу, коли попит на кожну з валют дорівнює її пропозиції.
Задача 2
В Україні обсяг виробництва (Q) у 2010 р. зріс на 5,2 %, швидкість обігу грошей (V) зменшилась на 18,84%, загальний рівень цін на товари і послуги (Р) зріс на 5,2%. Обчисліть динаміку зміни грошової маси за цей період.
Відповідь: 
Необхідно збільшити грошову масу на (1,364 – 1) – 100 % = 36,4 %.
Задача 3
У таблиці наведено шкалу попиту на гривні.
Шкала попиту на гривні
Ціна гривні, дол. США | 5,3 | 5,4 | 5,5 | 5,6 | 5,7 | 5,8 | 5,9 | 6,0 |
Величина попиту на гривні, млн. | 100 | 95 | 90 | 85 | 80 | 75 | 70 | 65 |
Уряд України запроваджує фіксований валютний курс на рівні 1 гривня = 5,5 долара. Величина пропозиції гривні за цього курсу дорівнює 80 млн. Національний банк України в цьому випадку має купувати гривні чи продавати? На яку суму?
Відповідь: Національний банк у цьому випадку має продавати гривні, бо попит на них у сумі 90 млн. перевищує їхню пропозицію, яка дорівнює 80 млн. НБУ повинен продати гривень на суму 10 млн. (90-80).
VII. Підсумок уроку
VIII. Домашнє завдання
1. Опрацювати теоретичний матеріал.
2. Підібрати висловлювання про роль грошей у житті людини.
