Потреба – стан недостачі в чому-небудь, вимога чогось, що стимулює діяльність людини, спрямовану на заповнення цієї недостачі. П. людини бувають усвідомленими і неусвідомленими, причому перші з них називають потягом до чогось. Існують різні критерії розмежування П. Зокрема, розрізняють матеріальні і нематеріальні (в т. ч. духовні) П.; індивідуальні, колективні і суспільні; раціональні і нераціональні; реальні та ідеальні; поточні та очікувані; первинні та похідні. В західній науковій літературі існують різні класифікації П.: А. Маслоу, Дж. Бредшоу,
К. Алдерфера. Так, А. Маслоу 1997 запропонував класифікацію П., побудовану за принципом субординації. На першому місці в ній – фізіологічні П. (фізичне здоров’я, комфорт, відпочинок, їжа, захист, транспорт); на другому – П. у безпеці (в т. ч. впевненість у завтрашньому дні, самозахист; захищеність від загрози ззовні); на третьому – соціальні П. (схвалення, любов, дружба, включеність, розуміння, приналежність до соціальної групи); на четвертому – П. у визнанні (самовдосконалення, досягнення статусної позиції, повага, авторитет, реальна влада, незалежність, успіх, соціально значуща робота); на останньому – П.
в самореалізації (можливість досягнення життєво важливих цілей, новаторство, свобода творчості, реалізація потенціалу). На основі власної теорії мотивації А. Маслоу сформулював такі два важливих правила, якими менеджери повинні керуватись для психологічного забезпечення корпоративної безпеки: 1) задовольнити фізіологічні П., перед тим як апелювати до психічних; 2) одного разу задоволена П. не є мотиватором. Крім того, кожний працівник хотів би задовольняти свої насущні П. в трудовому колективі, відсутність таких можливостей знизить його професійну надійність. Так, фізіологічні П. можуть бути успішно задоволені шляхом використання обладнання, яке знижує фізичне навантаження, організації гарячого харчування, створення кімнати відпочинку, максимального зниження впливу несприятливих факторів – шуму, вібрації тощо. П. у безпеці може реалізовуватися шляхом створення атмосфери довіри, соціальної справедливості, надійних пенсійних гарантій, стабільності заробітної плати, соціального страхування. Дж. Бредшоу виділив нормативні П. (базуються на судженнях спеціалістів-професіоналів, які встановлюють певні норми і стандарти); П., що відчуваються (визначаються безпосередньо людьми – наприклад, потреба в мобільному телефоні), виражені П. (визначається залежно від кількості людей, які стоять на обліку) та порівняльні П. (визначаються порівняно з іншими людьми, які подібних П. не мають, наприклад, розмір заробітної плати у різних регіонах країни). Значного поширення набула також класифікація П. у теорії ЖВЗ К. Алдерфера. В ній літера Ж означає життєво важливі П., до яких включаються фізіологічні та П. безпеки; В – П. взаємин, пов’язані з міжособистісними стосунками людей; 3 – П. зростання, поваги та самореалізації. Перевагою цієї класифікації є те, що в ній кожну П. можна забезпечити незалежно від інших.
