Право господарське – система юридичних норм і правил, що регулюють господарські відносини між різними суб’єктами господарювання в усіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, обміні, розподілі та споживанні). П. г. охоплює трудове, фінансове, адміністративне, екологічне, торговельне, патентне та інші права. Основними суб’єктами господарських відносин є юридичні та фізичні особи, державні органи управління, держава загалом та інші організації й установи, безпосередньо чи опосередковано пов’язані з господарською
діяльністю. П. г. має такі основні підсистеми: загальну (стосується регулювання економіки, у т. ч. державного планування стандартизації та сертифікації товарів і послуг, процесів ціноутворення, антимонопольного законодавства, обліку та звітності в господарській сфері) та особливу (охоплює конкретні організаційно-правові форми підприємств і види господарської діяльності). Найважливішими методами П. г. є: метод владних приписів (здійснення державної реєстрації підприємств, ліцензійної діяльності, визначення соціально-економічних видів небезпечної діяльності, визначення монопольного становища окремих підприємств),
метод рекомендацій (встановлення типових форм договірних відносин у різних сферах господарської діяльності, проведення розрахунків тощо) та диспозитивний метод (наділення суб’єктів господарювання правом обирати напрями і форми господарської діяльності, укладати угоди тощо в межах чинного законодавства).
