Правосвідомість – система понять, поглядів, уявлень і почуттів з приводу чинного або бажаного юридичного права, а також діяльності, пов’язаної з цим правом. Виділяють такі елементи П.: 1) за змісти, і правових поглядів – інформаційний, або когнітивний – знання права (освіченість у законодавстві, поінформованість щодо змісту юридичних норм); оціночним, або аксіологічний (ставлення до законодавства, до складових частин його – позитивне, негативне, байдуже); регулятивний – психологічна установка щодо поведінки, регульованої правом
(схильність, готовність виконувати або, навпаки, порушувати приписи юридичних норм.
Ці дві частини П. можуть включати як інтелектуальні, так і емоційні елементи (хоча й у різних “пропорціях”), а також як правильні, істинні, так і помилкові знання про правову дійсність (хоча теж у неоднакових “пропорціях”); 4) за територіальною поширеністю – загальна П. і локальна П. (місцева, регіональна); 5) за суб’єктами (носіями) П.- індивідуальна і колективна, загально-соціальна (загальнонародна), національна, класова, групова; 6) за характером діяльності носіїв П.- професійно-юридична (практично-юридична, наприклад,
П. суддів, юрисконсультів організацій; науково-юридична, наприклад, П. науковців дослідно-юридичних установ, викладачів юридичних вузів); професійно-неюридична (наприклад, П. керівників підприємств, лікарів, бухгалтерів); непрофесійна (наприклад, , П. учнівської молоді). Вплив П. на право полягає в тому, що вона є найближчим ідейним джерелом об’єктивного юридичного права, прогнозує і визначає зміни, удосконалення, розвиток об’єктивного юридичного права, безпосередньо зумовлює правотворчість; вона є засобом, “каналом” тлумачення норм права, духовною (ідеологічною) гарантією забезпечення здійснення права, дотримання законності (проте здатна відігравати й протилежну роль), може використовуватися як інструмент усунення вад у законодавстві при застосуванні його, є чинником вибору доцільного й оптимального варіанта поведінки в межах норми, що застосовується або реалізується, засобом забезпечення справедливого застосування правових норм, зокрема при визначенні юридичної відповідальності за правопорушення, нарешті, П. зумовлює і забезпечує повагу до права. Об’єктивне юридичне право, правове регулювання є найважливішими джерелами формування, перетворення і розвитку П.
