Правова основа роздержавлення і приватизації в Україні – створена Верховною Радою законодавча база та механізм її вдосконалення у процесі роздержавлення і приватизації. Процес роздержавлення власності в Україні і створення на цій основі інших типів і форм власності формально (з правової точки зору) розпочався ще наприкінці 1990. Так, у жовтні того ж року Верховна Рада УРСР скасувала статтю чинної тоді Конституції про базування економічної системи країни на соціалістичній, а отже, державній власності на засоби виробництва. Пізніше це положення
було закріплене у Конституції України 1996. Однак в Основному законі були названі лише два типи власності – приватна і державна, що неадекватно відображало ті реальні процеси, які відбувались під час економічної реформи. На відміну від цього, у Законі України “Про власність”, прийнятому на початку 1991, основними формами власності (а насправді її типами) були названі приватна, колективна і державна. Цим же Законом встановлювалася рівноправність форм власності, а на державу покладалось завдання створення рівних умов для всіх форм власності, а також їх захисту. Водночас Закон України “Про власність”
здебільшого відтворив положення закону СРСР “Про власність в СРСР”, прийнятого у березні 1990. Відмінність між ними полягала лише в тому, що в законі СРСР однією із форм власності була визнана власність громадян, тоді як в Законі України вона характеризувалась як “приватна власність”. Крім того, в Законі України “Про власність” йшлося про власність народу України на національне багатство: землю, її надра, водні та інші природні ресурси, основні засоби виробництва у промисловості, сільському господарстві, будівництві, на транспорті та ін. Що стосується підприємств, то в Законі України “Про підприємництво в Україні” 1991, види підприємств фіксуються залежно від форм власності. Крім них, названо також спільне підприємство, яке утворюється шляхом об’єднання майна різних власників, що відповідно передбачає змішану форму власності. Процес роздержавлення в Україні розпочався після прийняття Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” 1992. Назва цього Закону суперечила змісту попередніх законів, в яких декларувалося утворення на основі державної власності трьох основних форм власності, а отже, йшлося не про приватизацію майна державних підприємств, а про їх роздержавлення. Проте, як показала практика наступних років, в Україні дійсно відбулась приватизація створеної працею багатьох поколінь державної власності, тобто її перехід до декількох наймогутніших кланово-олігархічних сімей. Такий характер приватизації призвів до порушення ще однієї статті Конституції України, в якій стверджується, що “власність не повинна використовуватися на шкоду людини і суспільству”, а держава забезпечує “соціальну спрямованість економіки”. На відміну від спрямованості зазначених законів на приватизацію державної власності, в новому Господарському кодексі України одним з основних напрямів економічної політики названо політику інституціональних перетворень, яка повинна бути зорієнтована на “формування раціональної багатоукладної економічної системи шляхом трансформування відносин власності, здійснення роздержавлення економіки, приватизації та націоналізації виробничих фондів, забезпечення на власній основі розвитку різних форм власності і господарювання” та ін. У Конституції України стверджується, що головною метою роздержавлення і приватизації майна державних підприємств, а також землі, житлового фонду є “створення багатоукладної соціально орієнтованої економіки”, а основними принципами роздержавлення і приватизації визнано: 1) створення можливості для кожного громадянина володіти засобами виробництва, житлом і землею; 2) пріоритетне право трудових колективів і окремих громадян на додаткові пільги для придбання підприємства, житла і земельних ділянок для сільськогосподарського виробництва; 3) продаж об’єктів за реальною вартістю шляхом застосування форм приватизації за умов конкуренції покупців; 4) роздержавлення та приватизація відбуваються під громадським контролем та за широкого інформування населення (див. Роздержавлення і приватизація в Україні).
