Преміювання – виплата премії або додаткової винагороди працівникам за високу ефективність праці з метою стимулювання її зростання, зокрема за поліпшення якості продукції, економії живої та уречевленої праці тощо. П. с важливим засобом зміцнення стимулів до праці при застосуванні форм і систем заробітної плати, наприклад, при використанні відрядно-преміальної, відрядно-прогресивної, відрядно-погодинної. Так, за відрядно-погодинної системи оплати праці виплата премії здійснюється за виробіток понаднормової продукції. Основу премії при
цьому становить економія часу за виробіток, що перевищує встановлену норму. Формою преміально-погодинної системи оплати праці є встановлення гарантованого мінімуму погодинної заробітної плати з виплатою премії за одиницю продукції, виготовленої за певний проміжок часу (годину або день) або понад норму. При використанні системи прогресивних бонусів (додаткової винагороди) спочатку визначається базова оплата або гарантований мінімум і стандартний виробіток за певний проміжок часу, відтак, залежно від ступеня виконання і перевиконання базових показників, збільшується розмір бонусів. За умов сучасного колективного
виробництва у розвинених країнах світу широко використовується колективне П. Так, при використанні системи Ракера премії виплачуються залежно від обсягів умовно чистої продукції за певний період часу, причому 75% преміального фонду розподіляється між найманими працівниками та адміністрацією, а 25% – резервується. Система Лінкольна передбачає виділення частини чистого прибутку для найманих працівників з урахуванням участі кожного з них у результатах діяльності підприємств. Таку ж роль у колективному П. відіграє система участі найманого персоналу в акціях та виплаті дивідендів на них, причому акції продаються нерідко за пільговими цінами. Розрізняються постійне та одноразове П. Так, окремі компанії виплачують значні суми одноразових премій за вагомі раціоналізаторські пропозиції, за створення і впровадження нової техніки; регулярні премії виплачуються за дотримання технологічної дисципліни та безаварійну роботу, тривале використання обладнання тощо. Джерелом П. є створена найманими працівниками частина додаткового продукту та синергічний ефект, що виникає внаслідок упровадження індивідуальних та колективних форм П. Використання різних форм П. зумовлює зростання продуктивності праці на 5-10%.
