Державне управління
Прийняття рішень в державному управлінні. Результат діяльності суб’єктів державного управління, спрямованої на вирішення певних проблем державного рівня, які, в свою чергу, асоціюються з відповідними управлінськими ситуаціями. На ситуаційний характер рішень вказує й усталене їх визначення як вибору однієї з альтернатив. Саме виявлення таких ситуацій, їх аналіз (діагностування), формування обмежень та критеріїв для оцінки рішень, формування (виявлення) і оцінка альтернативних варіантів рішень, а також вибір одного
з них є класичним процесом прийняття рішень. Діяльність із прийняття рішень є центральним пунктом теорії управління. Вона має характер сполучної щодо інших загальних функцій управління – планування, організації, мотивації, контролю. За висловом відомого американського вченого Г. Гордона, прийняття рішень є “основою основ державного управління, як і всієї організованої людської поведінки”. На особливе значення прийняття рішень у державному управлінні вказує те, що їх прийняття та реалізація є двома з трьох основних компонентів управлінської діяльності, де третім компонентом є збирання, накопичення, обробка,
збереження і передавання інформації, необхідної для здійснення управління. Рішення приймає керівник (так звана “особа, що приймає рішення”) відповідного рівня компетенції. Але цьому передує підготовка цього рішення, що може бути дуже складною, вимагати залучення різної кількості та кваліфікації фахівців-управлінців, а також відповідних витрат часу. Цей етап називається “підготовкою рішення”. Якщо рішення приймається у формі якогось документа, то йдеться про підготовку проекту цього документа. Його затвердження є прикладом прийняття рішення. Прийняття управлінських рішень на сьогодні стає одним з основних об’єктів удосконалення систем управління, оскільки якість рішень є визначальним фактором управління. П. р. д. у. слід розглядати у комплексі з іншими етапами управлінського процесу, а саме: 1) підготовки до розробки управлінського рішення: отримання інформації про ситуацію (аналітичний матеріал) – визначення цілей (побудова дерев цілей та визначення критеріїв, ранжирування цілей за пріоритетами) -> розробка системи оцінювання (формування індексів та індикаторів, розрахунок рейтингів, розроблення умов тендерів, визначення порівняльних оцінок та пріоритетів) -> аналіз ситуації (виявлення факторів, що визначають розвиток організації, зокрема можливостей ресурсного забезпечення) -> діагностування ситуацій (виділення основних проблем та визначення їх впливу на досягнення бажаного стану організації) -> розробка прогнозу розвитку ситуації (застосування методів експертного прогнозування); 2) розробки управлінського рішення: розроблення і обгрунтування альтернатив рішень (безпосередньо або за допомогою спеціальних експертних процедур) -> відбір основних варіантів управлінських впливів -> розробка сценаріїв розвитку ситуації (визначення альтернативних варіантів із використанням технологій ситуаційною аналізу та експертного оцінювання) експертна оцінка основних варіантів управлінських впливів (із використанням системи оцінювання); 3) власне прийняття управлінського рішення: колективна експертна оцінка (узгодження рішення) -> прийняття рішення відповідальною особою; 4) реалізації управлінського рішення: розробка плану дій (склад та послідовність дій, терміни, ресурси, стимулювання виконання рішень) -> контроль реалізації плану (моніторинг, коригування планів) -> аналіз результатів розвитку ситуації після управлінських впливів (слабкі та сильні сторони, додаткові можливості й перспективи; додаткові ризики й цілі).
