Принципи естетико-етичного розвитку сучасного підприємництва – сукупність естетико-етичних норм і правил поведінки сучасного підприємця, які враховують позитивні історичні традиції та християнські і культурні цінності. Так, у США підприємці успадкували від протестантської культури та практики формування духу підприємництва культ сильної і навіть агресивної особистості, прагнення використовувати будь-які засоби для досягнення успіху, здатність до ухвалення відповідальних рішень; підприємці Японії виховуються на принципах конфуціанської
культури та позитивних рисах самураїв, а тому працюють з повною самовіддачею, є надзвичайно цілеспрямованими, здатні відмовляти собі в усьому задля досягнення основної мети, терпляче і без відчаю ставляться до тимчасових невдач і поразок, вважають їх стимулом до ще більш активної діяльності. В Україні та Росії до етичних норм підприємницької діяльності, успадкованої від Київської Русі, зокрема від православної віри, належать: засудження лихварства та паразитичного підприємництва. Основними П. е.-е. р. с. п. є: 1) всебічний розвиток особистості та удосконалення людини-працівника, її творчих та організаторських
здібностей, економічного мислення тощо; 2) гармонійне поєднання елементів живої та уречевленої праці шляхом використання новітніх технологій, створення естетично досконалих робочих місць; 3) формування етично досконалих форм сучасних трудових відносин шляхом упровадження таких новітніх форм організації праці, як автономні бригади, людські стосунки та ін.; 4) використання сучасного дизайну для створення найдосконаліших естетично привабливих конкурентоспроможних товарів з метою кінцевого естетичного споживання, що передбачає їх гарантовану якість, престижність, надійне післяпродажне обслуговування тощо, виявом чого є торгова марка; 5) орієнтація підприємців на постійну інноваційну самостійну та ризикову діяльність, новаторський пошук, можливість розпоряджатися необхідними ресурсами та результатами праці; 6) посилення колективістських засад у підприємницькій діяльності, тобто необхідності співробітництва між підприємцями, менеджерами, з одного боку, і найманими працівниками – з іншого. При цьому підприємець повинен довіряти підлеглому і надавати йому свободу у виконанні обов’язків залежно від здатності працівника до самоконтролю; 7) вміння поєднувати професійні принципи управління із загально-гуманітарними, виконання керівником підприємства взятих на себе зобов’язань; 8) повага до чинного законодавства, чесність, дотримання слова тощо. П. е.-е. р. с. п. значною мірою базуються на позитивних рисах сучасного підприємця та менеджера (див. Підприємець; Менеджер).
