Привілеї (лат. Privilegium – виняткове право, перевага, що надається кому-небудь) – переваги, надані окремим класам, соціальним верствам і групам, а також окремим колективам чи індивідуумам та ін. в отриманні додаткових матеріальних і нематеріальних благ, послуг, прав, свобод. П. здебільшого пов’язані з власністю і владою й є однією з форм їх економічної реалізації. У класово-антагоністичних суспільствах обсяг П. безпосередньо залежить від розмірів власності та владних повноважень. П. виникли з поділом суспільства на класи, а отже, з появою
держави, яка узаконює їх і закріплює за окремими суб’єктами. Основними формами існування П. є натурально-речова, грошова, а також надання додаткових політичних прав і свобод. Зміна однієї суспільно-економічної класової формації іншою приводить до скасування П. однієї правлячої еліти та їх заміни на П. нової правлячої еліти. Так, 1922 мінімальний оклад партпрацівника (для секретарів осередків комуністичної партії на підприємствах) становив 300 крб, для членів ЦК, ЦКК, секретарів губкомів – 430 за місяць, тоді як середня заробітна плата робітників у промисловості становила 10 крб. Крім того, партпрацівники та члени їхніх
сімей отримували безкоштовно продовольчі пайки, можливість безоплатного відпочинку за кордоном від 1 до 3 місяців, безоплатне житло, одяг тощо. Значні П. для партійно-номенклатурної еліти збереглись і в наступний період. В роки незалежності України П. переважно користується кланово-номенклатурна еліта, яка збагатилася шляхом розкрадання створеної працею багатьох поколінь державної та колгоспно-кооперативної власності (див. Пільги).
