Професійна підготовка – система навчання, яка забезпечує необхідну сукупність знань, умінь і навичок з метою набуття певної кваліфікації для виконання роботи у відповідній сфері діяльності. П. п. здійснюється у професійно-технічних училищах, технікумах, коледжах, курсах підвищення кваліфікації та інших навчальних закладах. Через швидке старіння знань за умов НТР, структурні зміни в економіці тощо знання необхідно постійно оновлювати, а кваліфікацію підвищувати, що вимагає дедалі більшого фінансування, джерелами якого є: 1) внески підприємців
в окремих країнах світу (Німеччині, Японії та ін.), розміри яких визначаються на законодавчому рівні; 2) спільні фонди, створені підприємцями і профспілками згідно з вимогами колективних договорів (наприклад, в Бельгії, Голландії та ін.); 3) запровадження державою економічних стимулів для фірм і компаній, які організовують П. п. (у Великобританії, Південній Кореї та ін.), а також законодавче забезпечення таких інвестицій, обов’язкової оплати частини вартості навчання тими найманими працівниками, які звільнилися з роботи за власним бажанням раніше встановленого терміну після завершення навчання; 4) спільне фінансування
підприємцями і державою навчання найманих працівників під час їхніх відпусток. Загалом корпорації США щорічно витрачають на підготовку кадрів понад 120 млрд дол., джерелом яких у кінцевому підсумку є частина новоствореної найманими працівниками вартості. В СРСР П. п. кадрів здійснювалась за участю держави та великих підприємств. В Україні в 90-х XX – на початку XXI ст. система професійно-технічної освіти перебуває у кризовому становищі (див. Освіта професійно-технічна).
