Расова та етнічно-національна мозаїка світу
Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ
ТЕМА 4. ГЕОГРАФІЯ НАСЕЛЕННЯ
§ 26. Расова та етнічно-національна мозаїка світу
У сучасному світі проживає величезна кількість людей, і всі вони належать до певної людської раси, етносу, народу чи народності.
Расовий склад населення світу. Расові відмінності виникли ще в давнину в процесі розселення людей та їх адаптації до різних природних умов. Людство прийнято поділяти на чотири основні раси: європеоїдну (42,9 % населення планети), монголоїдну (19,1 %), негроїдну (до 7 %) та
Людські раси – це історично сформовані групи людей, що пов’язані єдністю походження, відображеного в загальних спадкових морфологічних і фізіологічних ознаках, які варіюються в певних межах.
Представники європеоїдної раси переважають у населенні в усіх регіонах світу, за винятком
Таблиця 1. Географія людських рас ( %)
Людські раси | Європа | Азія | Америка | Австралія і Океанія | Африка |
Негроїдна | 0,2 | 0,1 | 6,8 | 0,01 | 95,5 |
Європеоїдна | 97,4 | 30,2 | 52,7 | 85,2 | 4,3 |
Монголоїдна | 0,1 | 96,7 | 6,9 | 0,1 | 0,1 |
Австралоїдна | 0,04 | 3,8 | 0,3 | 3,5 | 0,05 |
Інші расові типи | 2,26 | 27,20 | 33,57 | 13,19 | 0,05 |
Поняття про етнос. За даними ЮНЕСКО, світ населяє близько п’яти тисяч етносів і народів, з яких лише понад 800 є націями.
Давньогрецький термін “етнос” етимологічно означає “народ”, “плем’я”, “зграя”, “група людей”. Давні греки, вирізняючи себе з-поміж інших народів, саме останніх і називали етносами. Вітчизняним відповідником цьому терміну стало слово “народ”. Нині слово “етнос” вживають як науковий термін для визначення всіх типів етнічних спільнот, а слово “народ” набуло соціально-політичного і геополітичного значення.
Етнос – це сформована (стала) людська спільнота, що історично виникла на певній території і яку характеризують усвідомлення своєї єдності й самобутності, спільність мови, культури, побуту, звичаїв, традицій, особливості психологічного складу, а також загальної самосвідомості.
До етносів належать племена, народності і нації. Плем’я є найпершою і найпростішою етнічною спільнотою людей, що складається з кількох родів, споріднених кровними ознаками. У наш час племена трапляються в Амазонії, деяких країнах Африки, Азії, Океанії. Народність – складніша етнічна спільнота, що формується з ростом суспільного поділу праці та держав; характеризується нечіткістю мовно-культурних граней, слабкістю економічних зв’язків тощо. В Європі такими першими народностями були давньоеллінська, давньонімецька, провансальська та ін. Нація – спільнота людей, об’єднаних політичними інтересами, усвідомленням своєї єдності на певній території з певною державною організацією, єдиним громадянством, культурою, традиціями, незалежно від їхнього етнічного походження.
Національно-етнічний склад населення світу. Нині етносів у сучасному світі налічується понад п’ять тисяч. Однак лише сім найбільших народів світу – китайці, хіндустанці, бенгальці, американці США, бразильці, росіяни, японці – становлять майже 41 % населення світу. На планеті налічується 321 етнос кількістю понад 1 млн осіб кожний, крім того, на Землі живуть й нечисленні етноси (у північних і тропічних широтах), що налічують менше 1000 осіб (андаманці й тоала в Індії, алакалуфи в Аргентині та Чилі, юкагири в Росії тощо).
За національно-етнічним складом населення виокремлюють чотири типи держав:
– однонаціональні (найпоширеніший у світі тип держав, представлений в Європі такими країнами, як Ісландія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Данія, Чехія, Словенія та ін., в Азії – Японія, Бангладеш, Саудівська Аравія тощо, в Африці – Єгипет, Лівія, Мадагаскар та ін., в Латинській Америці – майже всі держави);
– зі значним переважанням однієї нації, але за наявності інших національних меншин (в Європі – Велика Британія, Франція, Італія, Німеччина, Іспанія, країни Балтії тощо, в Азії – Китай, Монголія, В’єтнам, Ірак, Туреччина, в Африці – Алжир, Марокко, Мавританія, Зімбабве та ін., у Північній Америці – США, в Австралії та Океанії – Австралійський Союз, Нова Зеландія);
– двонаціональні (представлені Бельгією і Канадою);
– багатонаціональні (до країн з етнічно різнорідним складом населення належать Індія, Росія, Швейцарія, Індонезія, Філіппіни, Нігерія, ПАР тощо). Етнічний склад населення окремих країн постійно змінюється. У країнах зі складним національним складом помітно загострилися міжетнічні протиріччя. Однією з причин Доведіть чи спростуйте цього є пригнічення корінного населення, зокрема індіанців Латинської Америки, ескімосів Канади, аборигенів Австралії, маорійців Нової Зеландії.
Іншою причиною є недооцінювання мовної і культурної самобутності національних меншин (шотландців і валлійців у Великій Британії, басків в Іспанії, корсиканців у Франції, франко-канадців у Канаді).
Етнолінгвістична класифікація народів. Мова – це засіб спілкування людей, завдяки мові людина мислить, зберігає і передає інформацію, вона є одним із засобів управління поведінкою людини. Мова виникла одночасно з розвитком суспільства і змінювалася в історичному процесі.
За підрахунками етнографів, загальна кількість мов у світі сягає понад п’ять тисяч, тобто збігається з кількістю етносів (народів). Є випадки і двомовності в країні, що характерно для двонаціональних країн (Канада, Бельгія) і країн, де чимало іммігрантів. За кількістю людей, що розмовляють однією мовою перше місце в світі належить китайській мові (1 200 млн осіб). Друге місце посідає англійська мова, якою розмовляють в 60 країнах світу майже 480 млн осіб. На третьому місці – мови Індії (хінді та урду), якими спілкуються 440 млн осіб. Четверте місце належить іспанській мові, яка є державною для 20 країн світу, нею спілкуються 400 млн осіб. На п’ятому місці – російська мова, якою розмовляють понад 250 млн людей. На шостому місці перебуває арабська мова, що є рідною та державною в 25 країнах світу, і розмовляють нею 250 млн осіб. Потім йдуть бенгальська (понад 200 млн осіб), португальська (180 млн осіб), японська (125 млн осіб), німецька, французька і пенджабська (понад 100 млн осіб) мови. Загалом цими 13 мовами розмовляє понад 3/5 населення світу.
.
Мал. 58. Частка основних мовних сімей у світовому населенні (%)
У своєму розвитку етнос може поділитися або зовсім зникнути. Також етноси можуть об’єднуватися – злитися в один великий етнос.
Вивчення мов народів світу особливо важливе тому, що саме мова покладена в основу класифікації народів (етносів). Найвищою таксономічною одиницею в цій класифікації є мовна сім’я. Фахівці налічують у світі близько 20 мовних сімей, з них найпоширеніша – індоєвропейська, до якої належить близько 45 % усього населення світу (мал. 58). Вона має величезний ареал поширення, що охоплює Європу, Південно-Західну Азію, Північну і Південну Америку, Австралію. Найчисленніша група у складі цієї сім’ї – індо-арійська (мови хінді, урду, бенгальська, пенджабська та ін.). Великими є романська (іспанська, італійська, французька та інші мови), германська (англійська та німецька) та слов’янська групи (російська, українська, білоруська, польська, чеська, болгарська мови). Іранська група складається з перської, таджицької, белуджської мов.
Другою за чисельністю є китайсько-тибетська мовна сім’я, яка охоплює 22 % всіх мешканців планети. Найбільша частка тут припадає на китайську мову. До великих мовних сімей відносять також нігерокордофанську (Африка), афразійську (Південно-Східна Азія та Океанія), дравидійську (Південна Азія), алтайську (Євразія).
Усі мови великих сімей мають свою писемність. Найпоширенішою є писемність, що сформувалася на основі латинської графіки, кирилиці, санскриту, арабського алфавіту, а також ієрогліфічна писемність.
