Реінвестиції – повторні, додаткові вкладення коштів, отриманих у вигляді доходів від інвестиційних операцій. Ці кошти вкладають у виробництво для придбання цінних паперів або вкладають у банки з метою отримання підприємницького доходу, дивідендів або відсотків. З огляду на це, розрізняють реальні та фінансові Р. Реальні – Р. передусім філіалів ТНК в економіку слаборозвинених країн. Стимулом для реінвестування частини прибутків є низька заробітна плата, ціна землі, ресурсів у цих країнах, сприятливе податкове законодавство, низькі транспортні
витрати, конкурентоспроможність місцевих компаній та інші чинники. У 80-х XX ст. збільшення Р. було зумовлене специфікою валютного законодавства багатьох слаборозвинених країн світу, яке обмежує вивезення прибутків із цих країн і сприяє зміцненню іноземного капіталу. Фінансові – Р. спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів (інвестиційних банків і компаній) в цінні папери. їх джерелом є доходи, отримані від реалізації цінних паперів. Після розпаду СРСР почався процес Р. у країни СНД та Східної Європи. Економіка України є вигідною для інвестицій та Р. завдяки низькій вартості робочої сили, вигідному
географічному положенню та іншим факторам і потребує щонайменше 40 млрд дол. капіталовкладень. Основні перепони для інвестування – недосконале законодавство, відсутність ринку землі, корумпованість чиновників, бюрократизація тощо. З 2005 корумпованість і бюрократизацію значно подолано.
